СТОРІНКА МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ

СНІД ТА ВІЛ: УСЕ, ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ.

Що таке ВІЛ

ВІЛ — це абревіатура, яка означає «вірус імунодефіциту людини», що прямо вказує на його дію проти захисної системи організму

Збудник ВІЛ-інфекції належить до ретровірусів. Потрапляючи в організм людини, вірус атакує Т-лімфоцити – клітини, що відповідають за розпізнавання чужорідних тіл та їхнє пригнічення. Т-лімфоцити бувають різними. Т4-лімфоцити або «хелпери» — це помічники, які допомагають боротися з інфекцією – саме їх ВІЛ уражає найперше. Коли кількість Т4-лімфоцитів у 1 мкл крові сягає менше ніж 200 одиниць, людина отримує ВІЛ-позитивний статус і стає вразливою до будь-яких хвороб.

Інший різновид лімфоцитів  – Т8 – працює для «вимкнення» імунної системи після того, як вона зробила свою роботу. У здорової людини Т4-клітин удвічі більше, ніж Т8. У ВІЛ-інфікованої на останніх стадіях розвитку інфекції баланс зміщується в інший бік. Це означає, що імунітет людини не лише не може протистояти захворюванням, але й «вимикається» під дією Т8-лімфоцитів.

Що таке СНІД

Потрапляючи до організму людини, вірус імунодефіциту розвивається в декілька етапів. Спочатку він активно розмножується, а приблизно через 28 днів починається вироблення антитіл. До кінця третього місяця їх стає достатньо для підтвердження інфекції за допомогою тесту. Цей час називають «періодом вікна», і він особливо небезпечний для оточення: людина ще не знає, що інфікована, але вже може передавати вірус іншим.

На наступних етапах інфекція «заспокоюється» й переходить у латентну фазу, яка може тривати до 7–12 років, а може заявити про себе й через 4 місяці. Увесь цей час кількість Т-лімфоцитів активно зменшується.

СНІД — це остання фаза розвитку ВІЛ-інфекції. Слово розшифровується, як синдром набутого імунодефіциту. Це означає, що імунна система людини практично втратила будь-яку здатність опиратися захворюванням. Захисні клітини більше не виробляються, а їхній запас критично знижується. В результаті навіть легка інфекція може стати для людини критичною.

Головне, що слід пам’ятати: між інфікуванням ВІЛ і розвитком СНІДу може пройти багато років безсимптомного перебігу. Якщо розпочати АРВ-терапію (антиретровірусна терапія, що стримує вірус) на ранніх етапах, можна підтримувати імунну систему та призупинити розвиток хвороби, поки вона не переросла в СНІД. Приймаючи терапію, можна жити з ВІЛ абсолютно повноцінно й щасливо аж до глибокої старості.

Перші симптоми та ознаки

На ранніх стадіях ВІЛ, як правило, не має жодних симптомів. До появи перших видимих ознак може минути 7-10 років.

Проте буває, що на ранній стадії проявляються симптоми, які дуже схожі на застуду:

• втома і сонливість;

• підвищена температура тіла;

• підвищене потовиділення;

• активний розвиток грибкових інфекцій.

Такі ознаки досить швидко зникають і хвороба переходить у наступні фази, приймаючи один з двох сценаріїв:

• затихає й не проявляється роками, періодично нагадуючи про себе деякими симптомами;

• переходить у гарячкову фазу: температура тіла підвищується, додаються розлади ШКТ, сильний головний біль, проблеми зі шкірою, висипи, анорексія.

Шляхи інфікування

Кожен повинен знати, як передається ВІЛ. Це дуже важливо як для здорових людей, так і для тих, хто  живе з ВІЛ. Обізнаність допомагає долати соціальні упередження і стигму: люди перестають боятися торкатися ВІЛ-позитивних, обійматись з ними, співпрацювати, дружити, будувати романтичні відносини. 

Вірус передається такими шляхами:

• статевий акт без презерватива з ВІЛ-позитивною людиною, яка не приймає терапію;

• ін’єкції спільною голкою (переважно під час приймання наркотичних речовин);

• переливання донорської крові та трансплантація органів;

• від матері до дитини при пологах та грудному вигодовуванні;

• нестерильні інструменти в салонах тату, пірсингу, манікюру

• медичні інструменти в закладах охорони здоров’я, якщо на них були залишки крові ВІЛ-інфікованої людини.

ВІЛ не передається:

• повітряно-крапельним шляхом (при чханні, кашлі, розмові);

• через обійми, рукостискання, поцілунки, під час користування поручнями в громадському транспорті;

• при спільному користуванні предметами побуту (посудом, постільною білизною, рушниками, туалетом, душем);

• через укуси тварин і комах.

Якщо ви знаєте, що у вашому оточенні є людина, яка живе з ВІЛ, не бійтесь з нею спілкуватись! 

Заходи профілактики

Рекомендуємо:

• вести обережне статеве життя з використанням презервативів;

• слідкувати за дотриманням стерилізації інструментів;

• не використовувати повторно голки, шприці, леза;

• перевіряти донорську кров на наявність вірусу.

Увага! Туберкульоз!

Туберкульоз – хронічне інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерії туберкульозу (паличка Коха). На туберкульоз хворіють незалежно від статі, віку, національної приналежності чи соціального становища. Проте переважно на нього хворіють люди з алкогольною, наркотичною залежністю, безпритульні або найбідніші люди. Туберкульоз вражає всі органи й системи людського організму, та найчастіше – легені.
Зараження відбувається повітряно-пиловим, повітряно-крапельним шляхом, а також через їжу, посуд, побутові речі хворого. Можливі й інші шляхи зараження (статевий, контактний через пошкоджену шкіру чи слизові оболонки, переливання зараженої туберкульозом крові, внутрішньоутробний тощо). Однак, найчастіше туберкульозом заражаються від хворих. Причинами розвитку захворювання на туберкульоз може послужити знижений імунітет, тривалий стрес, депресії, виразкова хвороба, цукровий діабет, алкоголізм, наркоманія, а також недостатнє харчування, виснажлива праця.
Найчастішими симптомами туберкульозу є стійкий кашель із виділенням мокротиння, тривале підвищення температури тіла, швидка втома, втрата апетиту та безпричинне схуднення, потовиділення, особливо вночі, задишка, кровохаркання. В деяких випадках, особливо на початку хвороби, туберкульоз може розвиватися безсимптомно або проявлятися лише один із симптомів.
Лікування хворого туберкульозом повинно бути раннім (лікування повинно розпочинатися відразу після виявлення захворювання), безупинним (лікування проводиться специфічними протитуберкульозними препаратами тривалістю від 6 до 12 місяців, а іноді до 2 років), етапним, комбінованим та комплексним. Хворий повинен вести здоровий спосіб життя, не порушувати лікувальний режим і повноцінно харчуватися. Якщо хвороба набуває хронічного перебігу, то хворого потрібно лікувати роками, або, навіть, усе життя.
Після виявлення хворого на туберкульоз усі члени його родини повинні негайно пройти флюорографічне обстеження. У разі виявлення відкритої форми туберкульозу на період бактеріовиділення хворий має бути ізольований у стаціонар. У помешканні хворого з бактеріовиділенням проводиться дезобробка з використанням дезінфікуючих засобів, посуд, постільні речі та засоби особистої гігієни підлягають знезараженню.
Для специфічної профілактики туберкульозу використовується вакцина БЦЖ. Первинна вакцинація проводиться доношеним новонародженим дітям у пологовому будинку на 3 – 5 день життя дитини. Ревакцинація проводиться здоровим дітям, які мають негативну реакцію Манту в семирічному віці.

      Поліоміеліт- це небезпечне контагіозне захворювання, проти якого немає ліків,  може викликати невиліковний параліч і призвести до смерті. З  2015 року в Україні поліоміеліт не фіксувався, а  в  кінці 2021 року  виник спалах - постраждало  понад 20 дітей, у двох із них розвинувся параліч. Захворювання спричиняють поліовіруси, які продовжують циркулювати у навколишньому середовищі всієї території України та становлять небезпеку. З метою нагляду за його циркуляцією на Шполянщині фахівцями Шполянського відділенням Звенигородського районного відділу ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» проводиться щомісячний моніторинг  за наявністю патогенних вірусів та їх антигенів в стічній воді з інфекційного відділення КНП «Лікарня імені братів О. і М. С. Коломійченків» та ставків. Вірусологічною лабораторією ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» на протязі 2022 та поточного року у пробах води вказаних об’єктів віруси не виділялись, проте фактори ризику на них натрапити існують.                                                                                                                                                                                                                                                 Вірус досить стійкий – добре переносить холод, навіть замерзання, у воді зберігається до 100 днів, у фекаліях - до 6 місяців, в молоці - до трьох місяців, чутливий до хлорвмісних деззасобів, перекису водню, марганцовокислого калію, швидко гине при високих, більше 600С, температурах. Джерело інфекції – людина, хвора як з клінічно вираженою формою, так і з скритою формами поліомієліту. Найбільш небезпечними є хворі в гострому періоді захворювання, які виділяють вірус в останні дні інкубації і перші  3 – 7 днів хвороби з носоглотки та до двох неділь – з фекаліями. Виділення вірусів іноді затягується до 30 – 40 днів і більше. Джерелом поліомієліту є також і вірусоносії, які широко поширюють інфекцію, проте виявити їх неможливо із-за відсутності будь-яких ознак хвороби.

     Основні шляхи передачі вірусів – контактний (через брудні руки, рушники, білизну, тощо) та через мух, повітряно-крапельний (розповсюдження вірусів від хворого в останні дні інкубації та до 7-го дня захворювання), менше значення мають забруднені вода, овочі, фрукти, інші харчові продукти. Інкубаційний період – від 4 до 35 днів. Потрапивши до організму, поліовіруси, вражаючи нервову систему, можуть призвести до незворотних рухомих розладів, в тім числі паралічу кінцівок, та навіть смерті людини протягом кількох годин. Найбільш сприйнятливими до поліомієліту діти раннього віку – до 5 років.

ВАКЦИНАЦІЯ. ЗА ЧИ ПРОТИ? ЩО ПРО ЦЕ КАЖЕ ЗАКОН

«Невакцинованих дітей не допустили до дитячого садочку»! Читали про таке? Час від часу ЗМІ вибухають обуреннями про вакцинацію дітей і право кожної родини самостійно вирішувати вакцинувати їм свою дитину чи ні. Може навіть хтось з Ваших знайомих чи оточуючих зіштовхувався з такою проблемою. Давайте обговоримо це питання з точки зору права. Розповідає фахівчиня Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях Крістіна Мачулян. Вакцинація, як один з найефективніших методів профілактики інфекційних та неінфекційних хвороб, входить до переліку гарантованих державою послуг. Тут, звісно з нами би посперечались супротивники вакцинації.
Чи дійсно вакцинація обов’язкова? Існує перелік профілактичних щеплень, які є обов’язковими і включені до календаря щеплень, про що ми можемо дізнатися зі статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі – Закон). До обов’язкових відносять профілактичні щеплення проти:
туберкульозу;
поліомієліту;
дифтерії;
кашлюку;
правця;
кору.
З моменту прийняття Закону перелік обов’язкових щеплень розширився. Станом на кінець 2020 року Календар профілактичних щеплень, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 року № 595 (далі – календар щеплень) передбачав обов’язкову вакцинацію від 10 хвороб. У 2022 році планується запровадити вакцинацію проти пневмококової інфекції. Вакцинація, передбачена календарем щеплень, проводиться безоплатно відповідно до частини другої статті 8 Закону. Так все ж таки, чи дозволяється відвідувати організовані дитячі колективи в разі відмови від проведення щеплень? Статтею 15 Закону чітко визначено, що дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.

Існує виключення: у разі якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв’язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його. Крім того, наказом Міністерства охорони здоров’я України від 16 вересня 2011 року № 595 затверджено Перелік медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Тому отримуємо висновок: діти, які не отримали профілактичних щеплень не через медичні протипоказання, не мають права відвідувати дитячі колективи.
А як же право на освіту? Така відмова не порушує право на освіту. Законом України «Про освіту» передбачено, що ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. Однак законодавець надає змогу обирати і форму освіти, у тому числі дистанційну або сімейну (домашню), як зазначено у статті 9 Закону України «Про освіту».
До речі, відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні не нижче стандартів освіти несуть батьки. Також, якщо розглянути ситуацію з іншого боку, то всі інші здобувачі освіти мають право на безпечні та нешкідливі умови навчання. Зробивши щеплення, Ви захищаєте не лише себе але й осіб, що не можуть бути вакцинованими через медичні протипоказання. Чи можна оскаржити відмову у допуску до дошкільного навчального закладу в судовому порядку? Якщо Ви вважаєте, що право Вашої дитини щодо доступу до дитячого садочку через відмову у проведенні вакцинації порушено, Ви звісно має право на звернення до суду з позовною заявою, проте судова практика з цього питання доволі однозначна.

Найновішим є рішення Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 про законність недопуску до дитячих закладів без обов’язкових щеплень. Так, Верховний Суд у своєму рішенні зазначив, що вимога про обов’язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров’я, а також здоров’я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими. Ще у 2016 році жінка, невакциновану дитину якої не прийняли в дитячий садок, звернулась до суду, вбачаючи в цьому порушення права на освіту сина. Вона відмовилась від вакцинації сина через «недовіру до вакцин». Славутський міський районний суд Хмельницької області задовольнив її позов, але дитячий садок оскаржив таке рішення. Водночас, Верховній Суд у постанові від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 висловив аналогічну правову позицію і вказав, зокрема, що завданням держави є забезпечення дотримання оптимального балансу між реалізацією права дитини на дошкільну освіту та інтересами інших дітей. Висновок Верховного Суду повністю узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини. Право особи на відмову від лікування (вакцинації тощо) закінчується там, де починаються інтереси держави у захисті життя та здоров’я всього населення.

      Поранення – це складна і небезпечна травма. Від того, яким буде надання першої домедичної допомоги при пораненнях, у багатьох випадках залежить не тільки здоров’я потерпілого, але і його життя. Порядок дій досить нескладний, тому знати її має кожен.

     Перед тим як перейти до розгляду особливостей першої допомоги при пораненнях, визначимося, що ж таке рани в цілому. Рани – це порушення цілісності шкірного покриву, слизових оболонок, тканин, що характеризуються розширеними краями (так зване зяяння), в тяжких випадках також з великою кількістю крові, внаслідок пошкодження судин.

Види травм даного типу

     Перша допомога при пораненнях надається після того, як ви ретельно оцінили ситуацію, визначили причину пошкодження та її складність. Існує класифікація ран за нанесенням:

- уколи і порізи;

- рвані;

   - вогнепальні;

      Окремими підвидами можна вважати рубані рани (від удару великогабаритним гострим інструментом), вдарені (від удару тупим предметом), ушкодження, отримані внаслідок укусу тварин.

   Для надання першої допомоги при пораненнях також інформативна класифікація за глибиною отриманої травми:

-        -    глибокі

-        -  з поверхневим пошкодженням

-        -   проникаюча

-        -    непроникна

      Для колотих ран характерні рівні краї і велика глибина проникнення. Різані також з рівними краями. При правильному зашиванні травми після заживання практично не залишиться і сліду. Рвані, забиті травми після ударів тупими предметами супроводжуються саднами, але по-справжньому пошкодження небезпечне внаслідок некрозу тканин, які можуть привести організм до інтоксикації. Вогнепальне поранення, на жаль, зустрічається не тільки у зоні бойових дій.

     Найбільш небезпечними є проникаючі поранення, так як можуть супроводжуватися великими крововтратами і глибоким інфікуванням. Всі рани, крім хірургічних, апріорі вважаються із внесеними всередину інфекціями. Наприклад, травми від укусів тварин в обов’язковому порядку на своїй поверхні будуть мати слину цієї тварини.

Що робити?

Послідовність надання першої невідкладної допомоги укладається в трьох пунктах:

1.Припинити можливі втрати крові.

2.При пораненнях і кровотечах після нівелювання крововтрати використовувати антисептичний засіб для знезараження.

3.Накласти пов’язку з бинта або інших підручних засобів.

Рани завжди супроводжуються кровотечою, яку поділяють на види:

   1) артеріальна – характерне витікання крові пульсуюче, яскраво-червоного кольору. За короткий час людина може в буквальному сенсі слова стекти кров’ю.

   2) венозна – характерний рівномірний потік крові, безперервний, кров темного насиченого відтінку.

    3) капілярна – червоні крапельки крові виступають по всій поверхні травми або рідина витікає рівномірно.

   4) паренхіматозна – можлива при глибокому травмуванні, яке зачіпає внутрішні паренхіматозні органи.

      Першою допомогою при пораненні та кровотечі у разі рясних втрат крові, стане накладення джгута для зупинки самої кровотечі або використовуються також тугі пов’язки. Джгут накладається на найближчу велику судину, як правило, артерію або вену на стегні, передпліччя, плечі.

Тому при зупинці масивних кровотеч дотримуються такого алгоритму:

а) застосувати прямий тиск на рану

б) накладання джгута

в) після зупинки кровотечі, якщо закінчується час накладеного джгута його заміняють компресійною (тисною) пов’язкою або застосовують повторне накладання джгута після 10 хвилин послаблення, якщо кровотеча не зупинилася. Під час послаблення джгута застосовують прямий тиск на рану.

     Слід усвідомлювати, що неправильне накладення джгута загрожує відмиранням тканин. Тому процедура вимагає виконання чітких вимог – джгут накладається вище рани орієнтовно на 5-7 см. Обов'язково необхідно вказати час накладання джгута. Через 1 годину (в зимовий період часу) або 2 години (влітку) пов’язку необхідно послабити на 10 хвилин. Після закінчення зазначеного часу джгут знову накласти, але вже вище або нижче вказаної точки. Процедура повинна виконуватися без зайвої суєти. Від правильності її виконання багато в чому залежить подальше життя потерпілого.

     Обробка рани проводиться антисептичним розчином. Категорично забороняється діставати які-небудь сторонні предмети з рани. Для всіх видів ран і першої допомоги забороняється також торкатися поверхні травми, обробивши по периметру шкіру навколо пошкодження зеленкою або розчином йоду, накладається стерильна пов’язка. Якщо під рукою немає стерильних матеріалів, досить накласти згорток з чистої тканини. Стерильна пов’язка також вважається першою домедичною допомогою при пораненні голови із єдино можливої, далі потерпілого слід доставити у медичний пункт у найбільш короткі часові терміни.

Першою допомогою у разі рваної рани стане зупинка потоку крові з осередку пошкодження.

Зверніть увагу, що якщо рвана рана отримана внаслідок укусу тварини, то потерпілому також слід пройти курс додаткових вакцинацій.

Транспортування пораненого

     Перша допомога при пораненні – це лише частина необхідної турботи про потерпілого. Після первинної обробки вкрай важливий огляд пошкодження фахівцем. Щоб не погіршити стан людини, розроблені спеціальні правила доставки потерпілого в медичний заклад.

     При невеликих пораненнях кінцівок поранений цілком здатний самостійно дістатися до найближчого пункту обслуговування. А ось травмованого з більш серйозними ушкодженнями кінцівок, хребта, голови транспортують у положенні лежачи на спині. Якщо у людини рани в районі спини, або він знаходиться в несвідомому стані, то транспортування здійснюється лежачи на животі.

     Транспортування пораненого в напівсидячому положенні необхідне для постраждалих із глибокими ранами шиї, а також верхніх кінцівок. А якщо є поранення в область грудної клітини, черевної порожнини, сечостатевої системи, то потерпілому додатково згинають ноги.

    Навіть при грамотному домашньому огляді рани існує ризик занести інфекцію, а перша медична допомога при пораненнях, проведена в спеціалізованому закладі суттєво підвищить шанси потерпілого на одужання.

Особливості перев’язки

     Оброблена травма закривається пов’язкою із стерильного (в ідеалі) бинта. Кільця бинтування накладаються по колу, хрестоподібно, спіралями, поворотними кільцями або так званими вісімками. Починати накладати пов’язку слід від периферії до рани. Перші кілька колових витків, називаються зміцнюючими. У момент надання першої допомоги ви повинні перебувати з боку пораненої області.

     Обов’язково в момент накладання бинта спостерігати за станом потерпілого, так як воно може різко погіршитися. Весь одяг з пошкодженої зони повинен бути знятий. Але якщо кров вже встигла «запектися», то здирати одяг з таким «приклеєного» ділянок заборонено.

Важливо знати !

      Перша допомога при ранах містить ряд обмежень. Так, забороняється обробляти відкриті поранення голови. Категорично забороняється наносити або заливати спиртовмісні антисептики в рану, що в подальшому викликає опіки тканин. Ними можна обробляти лише шкіру навколо рани.

     Незважаючи на те, що на предметі, яким нанесли поранення, осколках, можуть бути інфекційні збудники, виймати предмети і осколки забороняється. Така процедура, проведена за межами операційної, тільки зашкодить людині. При пораненні в груди потерпілому не можна давати пити, їсти, говорити і навіть здійснювати глибокі дихальні рухи. При пораненні в живіт – пити, їсти, давати знеболюючі препарати.

     Коли накладена пов’язка на рану забруднена кров’ю, її ні в якому разі не можна віддирати від пошкодження. Наверх просто накладається наступна. Так забезпечується краща тампонада, а лікар після прибуття набагато швидше оцінить можливі крововтрати.

     При пораненні хребта необхідно забезпечити іммобілізацію потерпілого. Зафіксувати шийний відділ хребта (ручна фіксація або м’яка шина) та залишити пораненого в початковому положенні. При транспортуванні обов’язково використовувати жорсткий щит і фіксувати пораненого до нього.

     Поранення, якого б вигляду не було, це травма досить серйозна, і вимагає тривалого періоду відновлення. Але надана своєчасна допомога може істотно підвищити шанси людини на виживання.

• Обов’язкове дотримання графіку профілактичних щеплень. При загрозі виникнення спалаху поліомієліту всім дітям у віці до 5 років, що не були щеплені або щеплені з порушенням графіку, провести термінову вакцинацію поліомієлітною вакциною.
• Дитині уникати місць великого скупчення людей.
• Уникати контакту з особами, що відвідували або перебували в країнах ендемічних по поліомієліту.
• Навчити дітей мити руки з милом.
• Провітрювати приміщення декілька разів на день.
• Проводити вологе прибирання оселі.
• Пити тільки кип’ячену воду, добре вимиті овочі та фрукти, бажано з милом.
• На контактних осіб накладається карантин строком на 21 день з моменту ізоляції хворого. За ними організується нагляд педіатра (щоденно) та невролога (одноразово, в разі необхідності).

Пам’ятайте!  Поліомієліт – підступна і дуже небезпечна хвороба. Слід зробити все можливе, щоб наші діти були своєчасно імунізовані проти даного небезпечного захворювання.

Відповідальна особа за координацію інформаційних заходів щодо профілактики інфікування і поширення короновірусу Шполянського ліцею №1 Хименко Діна Петрівна

Телефон: 0972906444

Електронна адреса: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду