|
Календар щеплень
В різних країнах до Національного календаря щеплень включені різні інфекційні хвороби, для запобігання яких проводиться вакцинація. Перелік цих хвороб залежить від рівня інфекційної захворюваності в країні, фінансових можливостей, доведених наукою доказів, щодо доцільності та ефективності вакцин, рекомендацій фахівців тощо. Вакцинація в Україні проводиться у відповідності до Календаря щеплень, який розроблено з урахуванням міжнародного досвіду, і на сьогодні, за умови його дотримання, він є найоптимальнішим для забезпечення повноцінного імунітету.
Профілактичні щеплення населенню в Україні здійснюють відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я України від 11.08.2014 № 551 «Про удосконалення проведення профілактичних щеплень в Україні». Цим наказом затверджено Календар щеплень, який визначає зокрема:
• перелік та порядок здійснення щеплень;
• порядок вакцинації дітей з порушеним графіком щеплень;
• порядок щеплення осіб з особливостями стану здоров’я;
• рекомендовані щеплення тощо.
У цьому Календарі основні терміни вжито в таких значеннях:
• вакцинація (щеплення, імунізація) — створення штучного імунітету в людини до певних інфекційних хвороб шляхом введення вакцини, анатоксину чи імуноглобуліну;
• первинний вакцинальний комплекс — курс профілактичних щеплень, необхідний для створення базового імунітету проти певних інфекційних хвороб;
• ревакцинація — повторне введення вакцини чи анатоксину з метою підтримання штучного імунітету в людини до певних інфекційних хвороб.
Обов’язкові щеплення роблять з першого дня життя:
• щеплення проти гепатиту В роблять у пологовому будинку в першу добу після народження;
• щеплення проти туберкульозу роблять на 3–5 добу життя дитини;
• у 2 місяці дитина отримує друге щеплення проти гепатиту В;
• у 2 місяці роблять першу вакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, Хіб-інфекції;
• у 4 місяці роблять другу вакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, Хіб-інфекції;
• у 6 місяців роблять третю вакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту, гепатиту В;
• у 12 місяців роблять щеплення проти кору, паротиту, краснухи (1-ша доза) та ревакцинацію проти Хіб-інфекції;
• у 18 місяців роблять першу планова ревакцинацію проти кашлюка, дифтерії, правця, поліомієліту;
• у 6 років роблять щеплення проти кору, паротиту, краснухи (2-га доза) та ревакцинацію проти дифтерії, правця, поліомієліту;
• у 14 років роблять ревакцинацію проти поліомієліту;
• у 16 років роблять ревакцинацію проти дифтерії, правця;
• надалі, з 26 років, кожні 10 років роблять ревакцинацію проти дифтерії, правця.
Наказом МОЗ України від 18.05.2018 № 947 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 червня 2018 р. під № 659/3211) внесено зміни до Календаря профілактичних щеплень в Україні. В Календарі залишаються обов’язкові щеплення проти гепатиту В, туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця, кору, епідемічного паротиту, краснухи, гемофільної інфекції. Зміни стосуються щеплення проти туберкульозу, відмінена ревакцинацію в 7 років, дітей будуть вакцинувати один раз на 3–5 добу життя. Другу дозу вакцини проти гепатиту В перенесено з першого місяця життя дитини на другий, що дозволить застосовувати багатокомпонентну вакцину, яка буде давати захист відразу від декількох захворювань та зменшить кількість візитів до закладу охорони здоров’я.
10 грудня 2019 р. набрали чинності зміни до Календаря профілактичних щеплень та Переліку медичних протипоказань, затверджені Наказом МОЗ України від 11 жовтня 2019 р. № 2070.
Міністерство освіти та науки спільно з МОЗ видало указ, у якому йдеться, що невакцинованих дітей не впускатимуть на заняття у школи та дитячі садки. У відомствах нагадують, що ця вимога передбачена статею 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Відповідно до цієї статті, дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.
Міністерство охорони здоров'я, в свою чергу, запевняє, що на сьогодні в Україні є достатня кількість ефективних, якісних та безпечних вакцин , щоб усі вікові групи дітей, які цього потребують, були вакциновані.
|
|
|
Підліток — це згусток контрастів: часта зміна настрою, самооцінка то падає, то злітає до небес, дитина бунтує, змінює стилі одягу, інтереси та смаки. Батьків це лякає, спантеличує. Як серед нормальних поведінкових проявів підлітка розпізнати тривожні дзвіночки: ризиковану поведінку, думки про самогубство? І коли щось дійсно пішло не так, як діяти батькам? Психологиня Ольга Кухарук пропонує дієву інструкцію для батьків, щоб зрозуміти, коли варто хвилюватися, а коли — просто видихнути.
Найперше варто з’ясувати, наскільки загрозливою насправді є ситуація з вашим підлітком. Допоможе опитувальник для батьків підлітків «Коли слід хвилюватись?» від австралійської мережі підтримки Beyond the blue https://www.beyondblue.org.au/ Дайте відповіді на запитання і порахуйте свої «так». Що більше ствердних відповідей, то більше причин бути уважнішим до ситуації й обговорити її з дитиною. Відправною точкою для оцінки в цьому опитувальнику є звична поведінка дитини і зміни в ній. Тобто, якщо дитина звично тривожиться або є дещо агресивною, то саме ці прояви можна вважати базовими і оцінювати зміни саме в них.
Як говорити з підлітком?
Отже, якщо на більшість цих запитань ви відповіли «так», що робити далі? Тут фахівці абсолютно справедливо сходяться на тому, що підліток потребує допомоги. Батьки мають дати дитині відчути підтримку і розуміння. Ось кілька правил такого спілкування:
1. Розмовляйте спокійно — без звинувачень і засудження.
2. Назвіть зміни, які відбуваються в дитині. Скажіть, що ці зміни турбують і лякають (уникайте оцінок, тиску, нав’язування почуття провини). Наприклад: «Я помітила, що останнім часом ти перестала спілкуватися з друзями і постійно пригнічена» або «Я помічаю, що ти дуже знервований і став менше часу навчатись».
3. Дайте дитині знати, що ви любите її, піклуєтеся про неї, вона для вас важлива, саме тому ви й почали цю розмову.
4. Намагайтеся проявляти співпереживання, розуміння та не засуджувати почуття підлітка. Спробуйте допомогти конкретними діями. Найпростіший спосіб — це запитати, яка саме допомога потрібна, не нав’язуючи своє рішення. Заохочуйте до дій, які допоможуть змінити ситуацію і домовитися про те, чого дитина робити не буде, щоб не нашкодити собі. Наприклад, домовтеся про те, що ви разом спробуєте розгребти завали в школі, пошукаєте потрібну інформацію про проблему, яка турбує дитину, що дитина не буде погіршувати свій фізичний стан і спробує повернутися до звичного графіка життя або почне краще харчуватись (якщо був знижений апетит). Це можна закріпити як добре проговорений словесний чи навіть письмовий договір.
5. Спробуйте зберігати спокій, тримаючи під контролем свої почуття, фокусуючись на емоціях, переживаннях і запитах дитини.
6. Вірте своїй дитині: не знецінюйте її думки і почуття. Можливо, з висоти дорослого досвіду ці переживання здаються незначними чи неважливими, але для дитини вони справжні, реальні і єдині, які зараз у неї є.
Допомога, що зцілює, а не травмує, має багато варіантів. Якою б вона не була, це завжди про зв’язок батьки-дитина, у якому батьки — дорослі, стійкі, надійні, терплячі, такі, що розуміють, люблять, приймають, готові захистити і дати опору.
|
|
|
|
Шановні батьки! Пропонуємо вам переглянути фільм, який допоможе убезпечити ваших дітей від негативних явищ у Інтернет-спільнотах.
https://www.youtube.com/watch?v=mbn8Cjw3O_o&ab_channel=%D0%94%D1%96%D1%8F
|
|
За матеріалами сайту https://rubryka.com/article/shho-take-redan/
Що таке “Редан”і як вберегти дитину від токсичних субкультур
Чи може росія вербувати підлітків? Так. Чи добре їй вдається? Ні. Попри те, що останніми днями в Україні гучно заговорили про так званий молодіжний рух ПВК “Редан" (“Рьодан”), масового характеру у нас субкультура так і не набула. Тим не менш, якщо заснований у росії рух бодай трохи просочився повз кордон, знати про нього більше варто.
ПВК "Редан" — нова молодіжна субкультура, яка нібито виступає проти "офніків" (сучасна назва гопників та хуліганів), "скінхедів", футбольних фанатів та представників національних меншин. Члени угруповання носять довге волосся, чорний одяг із зображенням павуків і використовують специфічний сленг.
Підлітки, координуючись через соцмережі, збираються великими групами в громадських місцях і влаштовують бійки. 27-го лютого у Києві, Харкові, Житомирі, Львові та Івано-Франківську представники субкультури збиралися для масових бійок, проте поліція встигла завадити сутичкам.
Рух з'явився в росії приблизно пів року тому під впливом японського аніме "Hunter x Hunter", в якому за сюжетом діє злочинна організація "Геней Рьодан", символом якої є павук. До лютого 2023 "Редан" майже нічим не відрізнявся від будь-якої іншої спільноти фанів аніме. Його учасники обмінювалися мемами на тему улюбленого аніме, обговорювали одяг та музику. Загальновідомим рух став після подій у московських торгових центрах — там підлітки влаштували кілька бійок зі своїми "ворогами". За повідомленнями російських ЗМІ, було затримано близько 300 неповнолітніх. А наприкінці лютого прояви руху вперше помітили й у нас.
У поліції стверджують, що через "Редан" пропагандисти рф намагаються дестабілізувати Україну.
У чому небезпека?
Рухи, подібні "Редан", небезпечні ще й з інших причин — зазначає психологиня та психотерапевтка Марина Ребрик.
• По-перше, вони містять ознаки секти, а секти, як відомо, — це про сильну залежність, несвободу, авторитаризм та насильство. Відомо, що в країні-агресорці з авторитарним режимом надзвичайно багато людей перебувають під впливом пропаганди, яка деструктивно впливає на психіку та схожа за своєю дією на дію тоталітарних сект.
• По-друге, вони провокують неконтрольовану агресію, а часто й аутоагресію, тож це може загрожувати життю та здоров'ю дитини, а також її оточення. Цим вони відрізняються від звичайних субкультур, які хоч і містять ознаки приналежності, але при цьому підтримують свободу, індивідуальність та не шкодять собі та іншим. Підліткам дуже важливо мати приналежність до певної групи у колі собі подібних, тому, якщо дитина не знайшла свою підтримуючу та конструктивну "зграю", є ризик залучення до подібних спільнот. Така приналежність для підлітка також і про безпеку — а під час війни вона порушена.
Яке рішення?
Що робити батькам?
Відкрито пояснювати безпечні та небезпечні моменти в інтернеті, говорити про це. Не критикувати, а саме пояснювати. Водночас давати знати дитині, що в разі прямої небезпеки здоров'ю або життю ви маєте право відреагувати та припинити зв'язок із небезпечним середовищем, онлайн чи офлайн. І теж: не погрожувати, а саме пояснити.
• "Я з тобою", "я на твоєму боці", "готова тебе підтримати та вислухати", "ти маєш право на свій простір, якщо він безпечний для твого здоров'я та життя". Це приблизні приклади фраз, з яких можна почати розмову, можуть бути варіації. Важливо дати дитині знати, що вона прийнята, але й що у разі небезпеки ви відреагуєте.
• Дітям, особливо підліткам, не можна просто забороняти, їм важливо пояснювати, що і для чого. Тому важливим буде пояснити, чому такі рухи є деструктивними, що конкретно в них може бути небезпечним, бажано, на конкретних прикладах однолітків.
• Важливо відділити погане від хорошого. Наприклад, перегляд аніме — це ок, збиратись і бити представників інших субкультур — не ок.
• Як альтернатива — неагресивні субкультури, клуби за інтересами, спортивні секції, живі та онлайн терапевтичні групи для підлітків, їх зараз досить багато. Наявність справжніх щирих друзів, близьких, підтримки важлива.
• Якщо важко знайти порозуміння з дитиною та не вдається достукатись самостійно, можна звернутись до психолога за сімейною консультацією. Спеціаліст може допомогти знайти спільну мову, адже бачить процес зі сторони й не є залученим у нього як член родини.
Ще більше корисних рішень!
Ювенальна поліція України підготувала власні поради батькам, які хочуть захистити своїх дітей від впливу агресивних спільнот типу "Редан". За словами правоохоронців, деякі батьки навіть можуть не підозрювати, що їхня дитина належить до певної субкультури та може мати девіантну поведінку. Тому батькам радять робити таке:
• Спокійно, відкрито й прямо спілкуйтеся з дитиною. Надайте їй можливість говорити, коли вона буде до цього готова. Не підганяйте її.
• Якщо дитина розповідає, куди вона ходить і як проводить свій час, проявіть якомога повнішу обізнаність у цій темі. Виявляйте терпіння, наполегливість і доброзичливість для уникнення емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка.
• Опановуйте інтернет, зокрема заведіть власний акаунт у соцмережі й станьте там другом своїй дитині.
• Щотижня аналізуйте вміст сторінок дитини, уважно читайте її публікації, вивчайте групи, до яких вона приєдналася.
• Ознайомтеся з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, які викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані.
• Покажіть дитині, що вона вам небайдужа, що ви піклуєтеся про неї, та запропонуйте спільно провести час.
• Зосередьтеся на тому, щоб показати підлітку його переваги, знайдіть у нього сильні сторони, допоможіть йому побачити себе унікальною особистістю.
• Коли встановите з підлітком контакт і довіру, поясніть йому згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи це відомими йому фактами. Допоможіть дитині зрозуміти ступінь ризику від деструктивної поведінки та невідворотної відповідальності за скоєне (зокрема у випадку вчинення булінгу або іншого правопорушення).
|
|
|
