1. Говорити правду в доступний та прийнятній для дитини спосіб. Йдеться як про зміст (максимально правдивий і вичерпний), так і його емоційну подачу (спокійно, наскільки можливо, без страшних прогнозів).

      Діти мають розуміти, що відбувається; чому, які реалістичні наслідки; що варто і чого не варто робити, думати, переживати. Також мають розуміти, чому змінилася поведінка батьків, чим викликане їхнє хвилювання, розмови, про що саме йдеться в новинах по телевізору. Інакше дітлахи можуть придумати ситуацію, якої немає, можуть фантазувати, що вони в чомусь винні, можуть «катастрофізувати», боятися нападу, війни, смерті, уявляти собі багато страшних речей…

     2. Наповнювати життя дитини цікавими справами. Йдеться про спорт, гуртки, спілкування з друзями, спільне проведення часу (прогулянки, ігри). Основна ідея  –  створити внутрішнє міцне переконання, що життя продовжується, в ньому багато доброго, а також підсилити стресоопірність дитячих організмів через викиди гормонів, чий синтез збільшується від переживань радості та контакту .

    3. Підтримувати звичний режим. Важливо не змінювати звичний хід дитячого життя. Не скорочувати час сну через те, що всі хвилюються, обговорюють, телефонувати рідним, знайомим… Не відмовлятись від щоденних ритуалів, наприклад, поцілунків на ніч чи читання книжок. Не відміняти запланованих справ, зустрічей. Не порушувати щоденну рутину – так само, як і завжди, робити домашні завдання, спільно вечеряти…

    Заборонені фрази: “помовч”  /“відійди” / “заспокійся” / “зберись”… та інші варіанти на кшталт “відчепись”, “не бачиш, що робиться!”, “це не дитячі розмови!”  та все-все, де є місце паніці, нагнітанню.

1. Обмежувати час в мережі Інтернет, перед телевізором та іншими джерелами новин. Краще провести його з дітьми або за справами, що  зменшують тривогу.

2. Максимально структурувати та наповнювати день, щоб зменшити простір для тривожних думок.

3. Обмежити спілкування з людьми-джерелами паніки. 

4. Не забувати про «підтримуючі» ресурси та в жодному випадку не виключати з щоденного життя речі, які надихають та радують.

 І найважливіше – будуйте  плани на майбутнє. Наприклад, вирішіть, куди ви поїдете на море влітку. Це теж частина нашого звичного життя, і це означатиме для дитини, що точно не сталося нічого катастрофічного.