Шкільні новини

     «У період побудови громадянського суспільства саме довіра стає базовим стержнем, який відображає загальний стан ефективності та дієвості різних соціальних інституцій, визначає проблемні аспекти на всіх рівнях суспільного життя», - так розпочала свою статтю в «Педагогічному віснику» кандидат педагогічних наук, проректор Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників Н.І.Лісова, в якій за приклад взаємодії на засадах партнерства школи, сім᾿ї та громадськості названо нашу, Шполянську ЗОШ І-ІІІ ступенів №1.

І дійсно це так. Батьківський колектив нашої школи - це та рушійна сила, яка може допомогти вирішити будь – яке питання, а ще – це колектив завзятих, небайдужих, енергійних. У тому, що наша школа постійно оновлюється і осучаснюється, є левова частка наших батьків і звичайно ж вчителів, дружніх, працьовитих, сумлінних, для яких дитина є головною педагогічною цінністю, які спрямовують свою діяльність на створення комфортних умов для навчання та виховання учнів .

Впроваджуючи у свою роботу «Школу довіри», педагоги багато в чому покладаються на батьків, яких можна з впевненістю назвати агентами змін.

Шановні вчителі, батьки, щира вдячність ВАМ за формування справжніх цінностей, за цікаве шкільне життя та за ВАШУ любов до дітей!!!

     

Ось, і промайнули три  незабутніх тижні перебування у пришкільному таборі «Веселий мурашник». Промайнули… Ні, скоріше пролетіли. Промчали в веселих іграх та заняттях.   Це були і  хвилюючі переживання на спортивних змаганнях, і уважні та вдумливі роздуми на заняттях з  англійської мови. А скільки задоволення та захоплення принесли нашій малечі гуртки в позашкільних закладах, походи та екскурсії .

І як не згадати наші відвідини дитячого парку та стадіону.

Це були одні з найпрекрасніших і найнезабутніших днів у цьому році. А наостанок скажем всім:

ДО НАСТУПНОГО ЛІТА, МУРАШАТА!

ГАРНИХ ВАМ КАНІКУЛ!

      20 червня загін «Дельфін» з вихователями  Марченко С.В. та Єдин М.М. провели квест-гру «У дружбі наша сила». Мандруючи доріжками «Дружба – це …»,  «Хвиля», «Якщо ти добрий друг, то повинен», «Відгадай», «Хто з ким дружить?», «Дерево дружби», учні зробили висновок, що дружба необхідна для кожного з нас, бо робить наше життя цікавим. Діти переконалися, що тільки підтримка справжнього друга допоможе подолати перешкоди і труднощі в житті! Пройшовши всі доріжки, дельфінята склали асоціативне  ґроно «Дружба» і ласували цукерками!

 

        13 червня для дітей загону «Посіпаки»  був проведений квест «Знайди солодощі». Стартували 4 команди. 
За допомогою карти вони із задоволенням розв’язували всі завдання: ребуси, прислів’я, загадки, скоромовки, приклади, переходячи від однієї зупинки до іншої. 

Весело і  злагоджено працювали  в командах. Щасливимим діти  прийшли до фінішу, відшукавши заховані  смаколики.

 

    “Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Двадцятою і останньою була Анничка”, — впізнаєте? Так починається повість “Тіні забутих предків” — історія кровної помсти та кохання з присмаком містики. Михайло Коцюбинський, звісно, чув вічний шум Черемошу та як сумно ридали трембіти. Незвичні діалектизми та описи побуту письменник  позичив у гуцулів. 

У 10 класі на українській літературі учні вивчали повість М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Уважно переглядаючи підручник, діти звернули увагу на фото хати - гражди в Криворівні. .  «От, якби туди поїхати…» - мріяла Лєра та всі учні разом з нею.

  Криворівня, невелике карпатське село тривалий час виступало мистецьким центром, модним курортом, на якому збирались письменники та громадські діячі. Тут полюбляв відпочивати Іван Франко — саме з його легкої рукою цей куточок почав користуватися неабияким попитом у Лесі Українки та її ліпшої коліжанки Ольги Кобилянської, Осипа Маковея, в якого була закохана Кобилянська, та їх спільного друга Василя Стефаника. Михайло Коцюбинський так палко вподобав гуцульський край, що жив у Криворівні по кілька років. Але не лише українські письменники наїжджали до села — тут відпочивала відома акторка свого часу Ольга Кніппер, дружина Антона Чехова. На згадку про ці богемні часи в Криворівні лишились кілька музеїв. Саме тут створювалась повість “Тіні забутих предків”, і саме тут Сергій Параджанов знімав свій фільм. Саме сюди мріяли потрапити десятикласники. 

Закінчився навчальний рік, і учні відправилися до Івано-Франківська, а звідти до села Криворівня.  

Та дорогою учні заїхали до Коломиї, бо ж знали , що там єдиний у світі музей писанки та писанкового розпису, що приваблює відвідувачів з усіх країн. Музей  - це архітектурна споруда у формі найбільшого у світі писанкового яйця висотою 14 м та діаметром у 10 м. Експозиція музею налічує понад 12 000 писанок і декоративних яєць із різних регіонів України та країн світу. 

І нарешті Криворівня. Вона простяглася на берегах звивистої, наче гадюка, гірської ріки Чорний Черемош. Саме на березі річки й поселилися учні в садибі «У пані Марії».

 Криворівня розташована у мальовничому куточку Карпат, тож діти могли роздивитись красу довколишніх гір і полонин ще дорогою до села. Тому першого ж дня всі вирішили піднятися на полонини, що простягаються над селом, щоб помилуватись панорамою та зробити декілька ефектних фото, насолодитися чарами природи. Вигляд з гори був неймовірний. Та ще й природа приємно радувала нас сонячною погодою, тому фотосесія вдалася. 

Другого дня учні вирушили до музею Івана Франка. Перебуваючи в Криворівні в 1901-1914 рр., І.Франко зупинявся в цьому будинку, який належав у той час Василю Якіб'юку, місцевому різьб'яру.  У 1953р. будинок було віддано під музей. Експозиція знаходиться в трьох кімнатах. В одній представлено робочу кімнату письменника, в якій свого часу його відвідували О.Кобилянська, С.Грушевський. Збереглося ліжко, на якому спав Франко, лавка з того часу, годинник, столик, топірець-бартка, який Якіб'юк подарував Франкові, сак для ловлі риби, крісло-розкладачка, на якому відпочивав Коцюбинський. Діти навіть могли посидіти на стільці Івана Франка.

Далі попрямували до хати-ґражди. Вона розташована в присілку Криворівні, Заріччі. Хата-ґражда — пам’ятка архітектури, у офіційній документації вона згадується вже 1858 року. Наприкінці XIX ст. у цій хаті жила родина Харуків, до яких вчащали Іван Франко та Михайло Коцюбинський, і саме в цьому приміщенні проходили зйомки фільму “Тіні забутих предків”. За формою вона нагадує маленьку фортецю – закритий двір, який складався з хати і прибудованих до неї господарських приміщень, входом до нього служила брама, яку на ніч закривали. Ґражду добре укріплювали, переважно для захисту від хижаків та сильних вітрів. У XIV-XIX ст., коли гуцули жили далеко один вiд одного, такi садиби-фортецi були типовими для Гуцульщини. А екскурсію нам проводила праонука колишньої власниці садиби Василина Зеленчук. 

Потім учні відвідали музей «Дідова аптека», у якому провели екскурсію, дегустацію карпатського чаю та різних лікувальних сиропів. А увечері діти насолоджувалися власноруч приготованими шашликами

6 червня – велике свято – Вознесіння. Тому саме цього дня діти вирішили відвідати Церкву Різдва Пресвятої Богородиці, що була побудована ще 1719 р., а дзвіниця - 1718 р. Це дерев'яна пам'ятка архітектури, з розписами темперою XIX ст. У Храмі віднайшли фрагмент розписів початку XVIII ст. Це ікона Ісуса Христа. На ній він зображений, як цар, пророк-учитель, який своєю правою ногою наступає на голову символічно зображеного диявола. Ікона досить добре збереглася. а все через те, що приблизно 200 років тому її прикрили іконостасом, який був встановлений у середині вівтаря.

 

Останній день нашої подорожі учні вирішили провести в Івано-Франківську. У місті прогулялися вуличками, зійшли на ратушу.  Це будинок у центральній частині Івано-Франківська, на Площі Ринок. Ратуша зведена у стилі конструктивізм та являє собою хрест у вигляді польського військового ордена Virtuti Militari , з перетину якого здіймається вежа, що завершується куполом у вигляді військового шолому. Загальна висота споруди становить 49,5 м.  Але шалена злива у місті не дала дітям повністю перейнятися атмосферою Івано-Франківська. Та, не зважаючи на це, всі щасливі та задоволені сідали в потяг. Так завершилася неймовірна подорож до чарівного куточка Карпат – Криворівні. 

 

 

     Щороку працівники Шполянської ЦБ проводять для учнів шкіл безліч заходів: свят, конкурсів, виставок, вікторин. Вихованці пришкільного табору «Веселий мурашник» відвідали одне з таких свят, яке мало назву «Великі таланти маленьких читачів». На захід було запрошено весь загін «Посіпаки» та представники інших загонів, які впродовж року ставали переможцями районних та обласних конкурсів. Найактивнішими стали такі учні: Капелюшна Діана, Васільченко Руслана, Яценко Марія, Горбенко Анастасія, Полікарпова Неоніла, Качан Анатолій, Прищепа Владислава, Овчарик Богдан, Осадчий Владислав. У читацькому залі бібліотеки було створено виставку робіт творчих діток. Закінчився захід музичними дарунками від учнів Шполянської дитячої школи мистецтв. Бажаємо нашим переможцям натхнення та успіху на шляху досягнення вершин, а працівникам бібліотеки дякуємо за  гостинність!!!

 

       5 червня  загін  «Посіпаки» шкільного табору  "Веселий мурашник"  побував  на екскурсії  в м. Черкаси. Неймовірні  враження у  дітей  виникали   під час відвідування  зоопарку.  З великим захопленням  спостерігали вони   за мешканцями  тераріуму, птахами, звірами.

     Пізнавальним стало відвідування  краєзнавчого музею. Екскурсовод  вибудував  розповідь  з малими  відвідувачами у  формі  діалогу,  що дало  можливість  взаємодіяти, знайомлячись  з історією  рідної  Черкащини.

    Екскурсія  закінчилася  переглядом мультфільму 3D  «Секрети домашніх тварин».Щасливими та задоволеними діти повернулися додому.

 

     3 червня розпочав свою роботу пришкільний оздоровчий табір «Веселий мурашник». День був дуже  насичений! Розпочали з лінійки, на якій діти ознайомились  з розпорядком роботи табору та презентували назви загонів і девізи. Заряд бадьорості на цілий день дала весела руханка, під час якої діти гарненько розім’ялись .

   Після сніданку  мурашат чекали  веселі розваги  на  міському стадіоні«Колос»:  вікторини,  естафети, ігри,  змагання.

    Закінчився день справжнім ярмарком талантів - концертною програмою з нагоди відкриття табору «Привіт веселі мурашки !».

      Діти були радісні та щасливі, адже що може бути кращим, ніж  зустрічати та проводжати кожен деньв колі  друзів.

          Із року в рік ми підтримуємо добру традицію відзначати свято Останнього дзвінка — завершення  навчального року. Добігли до кінця шкільні роки навчання  ще одного покоління, і діти, які одинадцять років тому вперше переступили шкільний поріг, ідуть останній раз на урочисту лінійку дорослими, самостійними, впевненими. Сьогодні можливо, як ніколи, наші  одинадцятикласники відчули, що школа – це їх рідний дім, місце, де назавжди оселились  дитинство і юність.

 

        Слова подяки пролунали  на адресу усіх педагогів,  перших вчителів сьогоднішніх випускників – Лихенко Світлани Петрівни, Цяпкало Валентини Олексіївни, Рудь Надії Миколаївни, класних керівників Цибульської Олени Панасівни, Лук’яненко Марини Олександрівни, Шкарбана Вадима Миколайовича. 

          Неповторні хвилини прощання зі школою завжди залишаться терпким і теплим спогадом про шкільних друзів, вчителів, уроки: останній дзвінок як рубіж між  дорослим життям та  дитинством. Учні запустили у політ сніжно – білих голубів – таких же чистих і прекрасних, як їхні мрії. 

А ще цей день запам’ятається безліччю цікавих заходів: одинадцятикласники здійснили подорож лабіринтами шкільного квесту, учні і батьки перших класу на шкільній галявині організували пікнік,де ласували смачною піцою і соком – першачки розповіли про найкумедніші випадки, які стались із ними за рік навчання, батьки пригадали свої шкільні роки. Учні 3 - Б класу зварили разом з батьками козацький куліш, а учні 7-А організували похід на природу. На екскурсію до ЛНЗ запросили учнів 8 – Б класу. 

Всіх вітаємо з початком літніх канікул!