Шкільні новини

     27 жовтня, у День української писемності та мови, наш освітній заклад став осередком єднання навколо рідного слова. Відбулося написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, що вже традиційно об’єднує українців із різних куточків нашої держави.

   Авторкою диктанту під назвою «Треба жити!» стала сучасна українська письменниця Євгенія Кузнєцова. Читала його народна артистка України Наталія Сумська. Кожне слово лунало натхненно й упевнено, нагадуючи, що мова є нашою силою, нашою пам’яттю та нашою перемогою.

    У ліцеї цього дня панувала особлива атмосфера. Відчувалася гордість за українське слово, прагнення до єдності, бажання берегти свою культурну спадщину. Диктант став не лише перевіркою грамотності. Він став живим символом того, що нація тримається на любові до рідного, на підтримці один одного і на вірі в майбутнє.

    Нехай українське слово завжди живе в наших серцях, єднає, надихає та дарує впевненість у завтрашньому дні. Хай кожна літера стає кроком до перемоги й світлого майбутнього України.

     

   У  День писемності та мови в нашому освітньому закладі відбувся XXVI Міжнародний конкурс з  української мови імені Петра Яцика. Цей освітній захід традиційно об’єднує учнів, які люблять і шанують рідну мову, прагнуть поглиблювати свої знання та вдосконалювати мовленнєві вміння.

    Конкурс має важливе виховне значення, оскільки спрямований на формування мовної культури молоді, підтримку талановитих школярів і посилення статусу української мови як державної. Під час виконання конкурсних завдань здобувачі освіти продемонстрували не лише грамотність, а й творче мислення, уміння застосовувати мовні знання на практиці.

    Участь у конкурсі- це можливість  вшанувати пам’ять Петра Яцика, видатного мецената, який присвятив своє життя утвердженню українського слова у світі. Його внесок надихає сучасне покоління молоді цінувати українську мову, плекати її красу та багатство.

   Нехай любов до рідного слова й надалі об’єднує учнів, допомагаючи кожному розкривати власні таланти та долучатися до збереження мовної спадщини українського народу.

    В останній день перед осінніми канікулами наш освітній заклад перетворився на справжнє царство фантазії — адже саме цього дня відзначали Велесовий день. З самого ранку в ліцеї панувала особлива атмосфера: учні прийшли не у звичайному вбранні, а в яскравих, креативних костюмах, які створювали настрій казки. Коридори наповнилися сміхом, блиском очей і передчуттям пригод.

   Найочікуванішою частиною святкування став захопливий квест, що складався з п’яти  станцій: «Лісовик», «Ворожка», «Мара», «Чорна кішка» та «Велес». На кожній із них учнів зустрічали неймовірні персонажі, які випробовували їхню кмітливість, спритність і командний дух.

   Усі станції були вишукано оформлені: зелене світло й шелест листя в «Лісовику» переносили до гущавини казкового лісу, загадкові передбачення «Ворожки» викликали усмішки, а «Мара» та «Чорна кішка» дарували легкий подих містики. Кожна деталь — від декорацій до музики — допомагала зануритися в атмосферу древніх легенд.

   Фінальною точкою подорожі став Велес — мудрий покровитель достатку й знань. Саме він вітав тих, хто гідно пройшов усі випробування, та вручав невеличкі подарунки — символи вдячності, радості й перемоги над труднощами.

  Цей день залишив у серцях  учнів щире тепло, посмішки та відчуття єдності. Велесовий день став яскравим прикладом того, як навчання може перетворюватися на свято, а звичайний шкільний день — на сторінку справжньої чарівної історії.

 

     

 

 

    Напередодні осінніх канікул у нашому освітньому закладі панує особлива атмосфера тепла, затишку й натхнення. Коридори ліцею перетворилися на справжню осінню галерею — тут розгорнулася виставка творчих робіт «Осіннє диво», яку підготували учні 1–5 класів.

    Кожна робота — це маленький шедевр, сповнений любові до природи, фантазії та дитячої щирості. З кольорового листя, каштанів, жолудів, гілочок і природних матеріалів учні створили чудові композиції, які передають усю красу золотої пори року. Завдяки цим витворам мистецтва наш ліцей засяяв яскравими барвами    осені, а коридори наповнилися дитячими усмішками, захопленням і радістю.

    Такі заходи не лише розкривають таланти школярів, а й виховують любов до прекрасного, спостережливість і дбайливе ставлення до природи.

    Щира подяка всім учням, батькам і педагогам, які долучилися до створення цієї чарівної виставки! Завдяки вам у нашому ліцеї панує справжнє "осіннє диво"!

 

    Вчитель — це професія, яка формує майбутнє. Кожен день освітяни віддають свої знання, досвід і натхнення учням, стаючи для них наставниками, друзями та провідниками у світі знань.

 

     В останні роки у кількох ліцеях Шполянської громади відбулися ремонти в харчоблоках. Оновлення зазнали як самі приміщення, так і обладнання, на якому працюють кухарі. У цей час в окремих школах оновлювалися також колективи працівників їдальні. Старший кухар Шполянського ліцею №1 Любов Москаленко прийшла працювати у новий колектив трохи більше року тому. Новим для Любові Борисівни став не лише шкільний колектив, а й сама Шпола, куди вона переїхала жити три роки тому. Раніше проживала у селі Петраківка  Катеринопільської громади.

 

     — Мені завжди подобалася Шпола, куди їздили на ринок та в магазини скуплятися, інколи зверталися у лікарню, — пояснює співрозмовниця. — До того ж, тут проживають куми. І якщо пару десятиліть тому у нашому селі був колгосп-мільйонер, діяли кілька підприємств, двоповерхова лікарня і така ж простора школа, а придбати житло в Петраківці було не так вже і просто, то зараз цього немає, відповідно кількість населення зменшується. На попередньому місці проживання утримували чимале господарство, однак з роками сил не додається, отак і вирішили спродатися і переїхати на Шполянщину.

Любов Москаленко не звикла сидіти склавши руки, тому на новому місці не відмовлялася від різної роботи, яка траплялася. Якийсь час допомагала знайомим виконувати ремонтні роботи, потім сапала соняшник на полях. Аж якось почула від сусідки, що у місцевому ліцеї запрошують на роботу працівника у їдальню. Вирішила спробувати працевлаштуватися, позаяк в юності після здобуття фаху у Васильківському професійному ліцеї набула досвіду роботи у сфері харчування школярів. Більше того — ця справа їй завжди була до душі.

       Забігаючи наперед, додам, що в родині Любові Борисівни жінки трудяться професійними кухарями з покоління в покоління.

   — Моя мама Галина Олексіївна і бабуся зналися на цій справі, тож їх традиційно кликали у селі готувати як на випроводжання юнаків до армії, весілля, так і на поминки, — розповідає Л.Б.Москаленко. — А весілля колись у селах грали пишно, на кількасот гостей… Свого часу я трудилася у Петраківській шкільній їдальні, а зараз у цій гімназії кухарем моя донька Ірина Москаленко.

Згадуючи рідню, вона зауважує, що кухарем в одному з дошкільних закладів Черкас працює і племінниця Вікторія, професійні кухарі й інша племінниця Альона та сестра Лідія Борисівна, які обидві нині за кордоном.

    Якщо ж говорити про нову роботу Любові Борисівни, яка нині старший кухар у Шполянському ліцеї №1, вона не одразу очолила колектив їдальні. Понад рік тому прийшла працювати помічником кухаря. Входила в курс справи, оскільки у цьому міському навчальному закладі налічується понад 600 дітей, більшість з яких відвідують їдальню, тож навантаження досить-таки відрізняється від того, яке мають кухарі сільських шкіл. А коли в ліцеї звільнилося місце старшого кухаря, саме Любові Москаленко запропонували ним стати. У колективі харчоблоку також трудяться помічник кухаря Оксана Шевченко, комірник Ірина Сімоник та Людмила Березенко.

     Її роботу точно не назвати легкою, адже кожного робочого дня Л.Б.Москаленко поспішає на своє робоче місце близько п’ятої години ранку. Невдовзі після восьмої години необхідно подати сніданок наймолодшим школярам, а протягом дня під час кожної перерви їдальню відвідують близько ста учнів. Тому колективу харчоблоку не можна упускати жодної хвилини, аби страви були різноманітними, вчасно приготовленими і поданими на столи. Скажімо, у день, коли довелося спілкуватися, школярам у меню передбачався куліш, молоко для молодших та каша кус-кус із запеченим м’ясом, масалою (чай з молоком) для старшокласників.  Щодня діти також отримують овочеві салати та фрукти.

    Водночас розповідаючи про свої щоденні обов’язки, про школярів, яким вчасно поспішають насипати та подати страви, Любов Борисівна посміхається, зізнаючись, що робота їй до вподоби, як і колектив, у якому нині трудиться.

— Мені приємно, коли учні ситими і задоволеними покидають їдальню, — додає. — Тоді вони і з кращим настроєм, і з задоволенням йдуть на уроки.

Та чи не найкращим доказом якості роботи кухаря є вдячність самих дітей, які щодня харчуються в шкільній їдальні, а потім хваляться батькам, розповідаючи, якими смачними і ситними є зараз шкільні обіди. Розповідають, що в ліцеї №1 траплялися випадки, коли з інших ліцеїв батьки переводили сюди дітей не лише тому, що саме тут учні здобувають найвищі бали з НМТ та різноманітних олімпіадах і конкурсах, а й дбають про якісне харчування.

   Днями Любов Борисівна Москаленко відзначила ювілейний день народження, приймаючи вітання від рідних, колективу, який вже став своїм і близьким. Та й життя їй днями, на іменини, поставило дві п’ятірки.

 

   Мир — найбільша цінність у сучасному світі. Нестабільність, страх і насильство не лише руйнують, а й гальмують розвиток країн і народів. Кожен із нас мріє про спокій, відсутність війн і загальне благополуччя. Саме тому існує  Міжнародний день миру. У складний для України час цей день має особливе значення. Ми багато говоримо про мир, ділимося інформацією про ситуацію в країні, але іноді забуваємо про позитивні емоції.

     

    Осінь – чарівна пора, яка своєю красою надихає на творчість. Затишна та чарівна атмосфера осінньої природи знайшла своє відображення у виставці творчих робіт учнів 4-А класу (класний керівник Сіренко Л. М.) «Осінь пензлика взяла...».

    Впродовж цього тижня маленькі художники із задоволенням створювали осінні пейзажі та натюрморти, гармонійно   підбирали кольори. Кожна дитина проявила креативність, неповторність та індивідуальність.