День пам'яті жертв Голодомору — це священна дата, яка пекучим болем відгукується в серці кожного українця. Щороку, в четверту суботу листопада, ми схиляємо голови перед мільйонами невинно убієнних душ, чиї життя безжально забрав штучно створений голод. Це не просто трагічна частина історії — це глибочезна, незагоєна рана, що навічно закарбувалася в нашій  пам'яті та національній свідомості.

   У нашому освітньому закладі цього дня панувала особлива, зворушлива атмосфера скорботи та духовного єднання. Щоб відчути біль минулого на дотик і глибоко усвідомити масштаб цього жахіття, була організована виставка літератури, присвячена темі Голодомору. Кожна книга на ній — це мовчазний свідок трагедії, кожен рядок — невідступне нагадування про те, що ми не маємо права забути .

    Головною подією стала загальношкільна лінійка пам'яті, що об'єднала нас усіх у спільній скорботі. Лунали щемливі слова, пронизливі вірші та глибокі роздуми про надзвичайну важливість збереження історичної пам'яті. Цей захід став символом нашого спільного  ставлення до минулого та відповідальності перед майбутніми поколіннями.

   Також  учні  приєдналися до Всеукраїнської акції "Запали свічку пам'яті". Увечері у вікнах будинків  засвітилися тихі вогники — маленькі, але величні символи нашої молитви. Підвіконня ліцею  теж не залишилися порожніми: зображення свічок сяяли протягом вихідних, нагадуючи кожному перехожому, що ми вшановуємо найтрагічнішу дату.

    Ми пам'ятаємо, бо це наш святий обов'язок перед тими, хто помер у нелюдських муках. Пам'ятаємо, щоб цей жах ніколи більше не повторився. Пам'ятаємо, бо світло пам'яті завжди сильніше за морок забуття!