Поради психолога

Кожен з батьків колись був дитиною і ходив у школу, тому батьки не з чуток знають, що таке шкільні конфлікти. Навіть якщо дорослий, будучи дитиною, не брав участь в конфлікті активно, а тільки був спостерігачем цього конфлікту, все одно переживання були досить великі, і впоратися з ними було непросто. Саме тому, коли батько дізнається, що у дитини в школі конфлікт, то в душі виникає буря почуттів і переживань. Іноді це страх і нерозуміння, іноді це злість і бажання всіх покарати. Як же діяти правильно, так щоб допомогти дитині, а не нашкодити?
Конфлікти можуть бути дуже різними, це може бути конфлікт з учителем або з дітьми, дитина в конфлікті може бути надмірно агресивною або, навпаки, відчувати себе жертвою ситуації. Однак коріння всіх проблем дитини завжди будуть лежати у сімейних відносинах. Батьки можуть мені заперечити: як же так, у нас в родині все добре, ми любимо свою дитину, і ось вона іде в школу, і в неї починається конфлікт, хіба не школа винна в цьому?
Школа, безумовно, несе частину своєї відповідальності за те, що відбувається, однак зверну вашу увагу на те, що не у 100% дітей в одних і тих же умовах виникають конфлікти. Залежить це насамперед від того, наскільки дитина вміє адаптуватися до нових умов, наскільки у дитини досить внутрішнього ресурсу для того, щоб не руйнуватися від шкільного стресу, а навпаки тренуватися і ставати сильнішими, тобто збагачувати свій досвід з подолання важких ситуацій.
Отже, якщо у вашої дитини конфлікт в школі, перш за все зверніть увагу на те, що відбувається у вас вдома. Якщо вам вдасться зрозуміти, яка домашня ситуація може травмувати дитину, і по можливості змінити її, то конфлікти в школі припиняться.
Чи варто йти в школу? Звичайно, варто. У будь-якому випадку важливо з'ясувати, що відбувається, вислухати різні точки зору і по можливості захистити дитину. Пам'ятайте, що коли ми йдемо в школу, то нам складно зберігати нейтральну позицію. Адже ми колись були учнями, і тому фігура вчителя часто сприймається нами неадекватно. Однак ваша задача розібратися з тим, що відбувається в школі. Важливо дізнатися позицію школярів, замішаних у конфлікті, і позицію вчителя, можливо, позицію шкільного психолога. Це допоможе вам скласти найбільш адекватну картину того, що відбувається.
Якщо ви помічаєте, що ваша дитина розповідає вам про проблему зовсім не так, як говорять про це інші діти і вчителі, не поспішайте звинувачувати когось у брехні, цілком імовірно, що кожен з учасників конфлікту бачить ситуацію по-своєму. Немає сенсу виводити когось на чисту воду.
Розмовляючи зі своєю дитиною, пам'ятайте, що ваші рекомендації про те, як треба чинити в тій чи іншій ситуації, дитина не зможе використовувати, тому що в ситуації конфлікту ми діємо так, як відчуваємо. Тому набагато корисніше поговорити про почуття дитини. Якщо вчинки ми схильні розцінювати як правильні чи неправильні, то почуття не можуть бути неправильними. Почуття - це те, що ми в даний момент переживаємо, це наша реальність, наше буття. Тому якщо ви зможете розділити з дитиною її почуття, то ви дуже їй допоможете, вона відчує, що ви її розумієте, отримає вашу підтримку, а отже, у неї з'явиться ресурс на те, щоб справлятися з подібними ситуаціями.
Дітям також допомагає, коли ми, дорослі, ділимося з ними своїми дитячими труднощами. Якщо ви розповісте, що у вас у школі був теж якийсь конфлікт або складності у взаєминах, то це допоможе дитині відчути, що вона не одна така «неправильна», що конфліктні ситуації трапляються і з іншими дітьми і навіть з її батьками. Те, що ви пройшли через це, дасть дитині впевненість у тому, що і вона впорається з цією непростою ситуацією.
Важливо пам'ятати, що досвід вирішення конфліктів дуже корисний і в майбутньому обов'язково стане в нагоді вашій дитині. Тому немає сенсу берегти дітей від конфліктів, важливіше навчити їх вирішувати ці конфлікти.
Практичний психолог
Косенко Н.А.
(За матеріалами статті А.Смірнової)

Найперше – усвідом, що якщо ти читаєш ці рядки, то ти вже переможець. Ти вижив, ти впорався.
Друге – тобі дуже погано, дуже боляче, дуже страшно. І це нормально. Якщо у тебе знайшлися сили дійти до цих рядків, значить, у тебе знайдуться сили пережити цей біль. Ти ще будеш про це згадувати.
Третє – ти маєш повне право відчувати гнів стосовно тих, хто заподіяв тобі цей біль. І ти можеш виразити це будь-яким БЕЗПЕЧНИМ для себе та для інших способом, не соромлячись і не боячись.
Четверте – поділися своїми переживаннями з близькими людьми. Тому що той біль, який вони відчують, все-таки більш стерпний, ніж та недовіра, яку ти продемонструєш, якщо не розповіси їм. При цьому прийми їхню реакцію в тому вигляді, в якому вони зараз здатні її виказати. Можливо, вона буде трішки неадекватною. Це нормально, адже дорослі теж іноді можуть бути безпорадними.
П'яте – опануй себе і звернися до фахівців. Кризовий центр, лікар, психолог, соціальний педагог, юрист, міліціонер – залежно від того, що з тобою відбувається.
Шосте – не звинувачуй себе в тому, що сталося. Ти з цим впорався – і це означає, що ти сильний і життя до тебе прихильне.
Сьоме – ти можеш також звернутися до церкви чи до духовного наставника, якщо будеш відчувати в цьому потребу.
Восьме – ти можеш не розуміти всього, що з тобою сталося. Розуміння прийде потім. А з розумінням прийдуть і співчуття, і довіра до людей. Пам’ятай, що злочин – це виняток, адже людина за своєю природою – носій добра.
І найголовніше. Треба забути слово «жертва». Ти не жертва, ти вижив. А якщо ти вижив – то вперед!

Практичний психолог
Косенко Н.А.

Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Вибір професії – найголовніший чинник того, як складеться ваше подальше життя та як ви в ньому будете себе почувати.
Існує формула вибору професії, яка в загальному вигляді показує, як прийняти оптимальне рішення.
Хочу: бажання, цікавість, прагнення;
Можу: здібності, таланти, стан здоров'я;
Треба: стан ринку праці, соціально-
економічні проблеми в регіоні;
Зона оптимального вибору (ЗОВ).
Алгоритм професійного самовизначення
Крок 1
Подумай, що тебе цікавить у житті, до чого ти прагнеш, чим тобі подобається займатися, що б ти хотів робити, які професії тобі подобаються, які умови праці тебе приваблюють, що ти хотів би отримувати від своєї майбутньої професії? Давши відповідь на ці питання, ти зробиш перший крок до правильного, свідомого вибору професії.
Крок 2
Якщо ти не можеш визначити професії, які тобі подобаються, тоді уважно вивчи класифікацію професій за предметом, метою, знаряддями і умовами праці.
Крок 3
Визнач свій професійний тип та відповідне професійне середовище, яке тобі підходить найкраще, та узгодь його з професіями, які ти визначив для себе в попередньому кроці.
Крок 4
Вивчи свої професійні інтереси і нахили, мотиви вибору професії, скориставшись методиками Карта інтересів, ДДО, ПДО, Мотиви вибору професії і співстав їх з професіями, які тобою були визначені в попередніх кроках. Якщо там були професії, які не співпали з твоїми інтересами і нахилами, то викресли їх зі свого списку, залишивши тільки ті, які потрібно поглиблено вивчити.
Крок 5
Вивчи детально описи відібраних професій; поговори, якщо є можливість, з представниками цих професій та з’ясуй, в чому зміст їхньої праці, чим вони їм подобаються. Познайомся з характером і умовами їх праці, поцікався, де вони отримували цю професію і які реальні можливості працевлаштування за ними. Спробуй, випробувати себе в цих професіях, хоча би в змодельованих професійних ситуаціях.
Крок 6
Склади перелік вимог, які висувають визначені тобою професії до людини, до її психофізіологічних і фізичних якостей та запиши. Визнач, наскільки всі записані тобою вимоги важливі – можливо, є менш важливі вимоги, які, за великим рахунком, можна і не враховувати.
Крок 7
Вивчи самого себе якомога глибше, тобто визнач свої задатки, здібності, темперамент, риси характеру, вольові якості, трудові навички (за результатами вивчення шкільних предметів та занять у гуртках, секціях тощо); визнач свій фізичний розвиток і стан здоров’я.
Крок 8
Дізнайся в центрах зайнятості про професії та спеціальності, які потрібні на ринку праці сьогодні та реальне працевлаштування за спеціальностями, які ти визначив для себе, та визнач бажаний рівень професійної підготовки за ними.
Крок 9
Оціни свою відповідність вимогам кожної з професій, які ти визначив і проаналізував: чи розвинені в тебе професійні якості, чи відповідають твої здібності, психологічні особливості, стан здоров’я вимогам професій, які ти хотів би обрати. Визнач, яка професія із всього списку найбільше тобі підходить за всіма пунктами вимог.
Крок 10
Визнач, які труднощі, перешкоди, помилки можуть виникнути при досягненні твоєї професії.
Крок 11
Визнач основні практичні кроки до успіху: у якому навчальному закладі ти можеш отримати професійну освіту, як розвивати у собі професійно важливі якості, як можна отримати практичний досвід роботи за “своєю” спеціальністю (займатись у відповідних гуртках, секціях, МАН тощо), як підвищити свою професійну майстерність та конкурентоспроможність на ринку праці.
Крок 12
Перед тим, як прийняти остаточне рішення, не забудь порадитися також із батьками, рідними, друзями, вчителями, психологом, профконсультантом та іншими дорослими, які добре знають тебе.
Практичний психолог
Косенко Н.А.

- Серйозно шукайте собі друзів.
- Відкрито виявляйте цікавість до іншої лю¬дини.
- Ідіть назустріч людям із відкритим серцем.
- Усміхайтеся до того, як почнете розмовляти.
- Питайте інших про їхні інтереси.
- Спочатку відрекомендуйтесь самі, називаючи своє ім’я.
- Ставте людині запитання.
- Самі говоріть менше.
- Відповідайте на кожне поставлене до вас за¬питання.
- Допомагайте іншим перебороти труднощі.
- Виявляйте сердечність.
- Будьте спокійними й незворушними.
- Будьте терплячими й оптимістичними.
- Говоріть чітко й мелодійним голосом.
- Дивіться на людину зацікавлено.
- Виявляйте розуміння.
- Уважно слухайте співрозмовника.
- Тримайте себе спокійно і впевнено.
- Обережно висловлюйте свою точку зору.
Практичний психолог
Косенко Н.А.