Меню

Банери

pro-osvity

 

Поради психолога

Як підтримати свою дитину під час зовнішнього незалежного оцінювання?
Написав Вадим Миколайович   
Четвер, 19 квітня 2018, 13:16
Шановні батьки, психологічна підтримка - це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО. Справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину - значить вірити в нього. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє задоволення від її досягнень або зусиль.
Інший шлях - навчити підлітка справлятися з різними завданнями,
створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити!».
Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати
мужність і бажання
зробити наступне:
• забути про минулі невдачі своєї дитини;
• допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона справляться із тим чи іншим завданням;
• пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок. Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо. Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних дій, тощо.
Пам'ятайте, основні правила психологічної підтримки, які є особливо важливими в період підготовки до іспиту:
• забезпечте Вашій дитині місце для роботи.
• контролюйте режим підготовки випускника, не допускайте перевантажень, пояснюйте, що обов'язково необхідно робити перерви, змінювати види занять.
• ранкова зарядка, спорт, прогулянки, не повинні бути виключеними Â З щоденного графіка під час підготовки до здачі тестів.
• зверніть увагу на харчування дитини. Пам'ятайте, що такі продукти,  як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку.
• залиште для дитини на період іспитів мінімальний перелік домашніх  обов'язків, давайте їй зрозуміти, що оберігаєте її.
• допоможіть дитині розподілити час підготовки відповідно до певних тем. • придбайте різноманітні тренінгові матеріали по тестуванню
( Збірники тестів.). Велике значення має щоденне тренування дитини , практично працювати із тестами.
• вчіть дитину правильно орієнтуватися у часі і розподіляти свій час.
• прагніть виражати упевненість в силах, не лякайте провалом. Не  переживайте за кількість балів, які дитина отримає після тестування. Дитина повинна знати, що кількість балів не завжди остаточний і  кінцевий вимір її можливостей.
• дайте дитині напередодні тестування можливість повноцінно відпочити і добре виспатися. І пам'ятаєте, найголовніше понизити     напругу і тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для     занять.
 
 
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
Шановні батьки, психологічна підтримка - це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО. Справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину - значить вірити в нього. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє задоволення від її досягнень або зусиль.
Інший шлях - навчити підлітка справлятися з різними завданнями,
створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити!».
Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати
мужність і бажання
зробити наступне:
• забути про минулі невдачі своєї дитини;
• допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона справляться із тим чи іншим завданням;
• пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок. Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо. Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних дій, тощо.
Пам'ятайте, основні правила психологічної підтримки, які є особливо важливими в період підготовки до іспиту:
• забезпечте Вашій дитині місце для роботи.
• контролюйте режим підготовки випускника, не допускайте перевантажень, пояснюйте, що обов'язково необхідно робити перерви, змінювати види занять.
• ранкова зарядка, спорт, прогулянки, не повинні бути виключеними Â З щоденного графіка під час підготовки до здачі тестів.
• зверніть увагу на харчування дитини. Пам'ятайте, що такі продукти,  як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку.
• залиште для дитини на період іспитів мінімальний перелік домашніх  обов'язків, давайте їй зрозуміти, що оберігаєте її.
• допоможіть дитині розподілити час підготовки відповідно до певних тем. • придбайте різноманітні тренінгові матеріали по тестуванню
( Збірники тестів.). Велике значення має щоденне тренування дитини , практично працювати із тестами.
• вчіть дитину правильно орієнтуватися у часі і розподіляти свій час.
• прагніть виражати упевненість в силах, не лякайте провалом. Не переживайте за кількість балів, які дитина отримає після тестування. Дитина повинна знати, що кількість балів не завжди остаточний і  кінцевий вимір її можливостей.
• дайте дитині напередодні тестування можливість повноцінно відпочити і добре виспатися. І пам'ятаєте, найголовніше понизити напругу і тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.
 
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
Як найкраще підготуватися до зовнішнього незалежного оцінювання?
Написав Вадим Миколайович   
Четвер, 22 березня 2018, 13:15
Під час підготовки до ЗНО випускникам варто навчитися долати напруження, зосереджуватися, організовувати повторення матеріалу, засвоїти правила підготовки до такого випробування. Запорукою підтримання інтелектуальної форми є добра фізична форма. Перш ніж починати роботу, потрібно усвідомити для себе, що слід зробити в першу чергу, скільки це має забрати часу, визначити порядок підготовчої роботи.
Плануючи графік підготовки, пам'ятайте, що найвища продуктивність праці настає
через 20-30 хв. після початку роботи. Тому саме у цей період доцільно виконувати найскладніші завдання.
Заздалегідь потрібно облаштувати своє робоче місце так, щоб нічого не відволікало від навчання.
Намагайтеся в процесі роботи дотримуватися визначеного графіка. Починайте роботу, відпочивши. Найкращий відпочинок - 1,5-2 год сну або
прогулянка, спорт, допомога батькам по господарству.
Першу годину можна працювати без перерви, а далі мають бути
5-10 хвилинні перерви через 40 -50 хв. напруженої праці, під час яких
можна виконувати фізичні вправи.
Якщо якесь завдання не можете зробити одразу, не
розгублюйтеся, спробуйте повторити за якийсь час.
Починайте вчити важкий матеріал, легкий залишайте на кінець. Не втрачайте почуття впевненості у власних силах. Якщо це раптом трапилося, слід
скоротити обсяг завдань, щоб виконати їх успішно.
Пам'ятайте - перемога не завжди приходить до найсильнішого чи
найспритнішого!
Рано чи пізно вона приходить до того, хто повірить у себе! ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ:
1. Якщо ви думаєте, що програєте, то програєте!
2. Якщо ви думаєте, що не зможете, то не зможете!
3. Якщо ви хочете, але боїтеся, то не досягнете мети!
4. Якщо ви чекаєте на невдачу, вона прийде до вас!
5. Успіх завжди з тим, хто його прагне!
6. Справжній двобій відбувається у вашому розумі!
7. Якщо ви думаєте про перемогу, то переможете!
8. Повірте у себе, щоб виграти! ЗИЧИМО УСПІШНО СКЛАСТИ ЗНО!
 
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
Під час підготовки до ЗНО випускникам варто навчитися долати напруження, зосереджуватися, організовувати повторення матеріалу, засвоїти правила підготовки до такого випробування. Запорукою підтримання інтелектуальної форми є добра фізична форма. Перш ніж починати роботу, потрібно усвідомити для себе, що слід зробити в першу чергу, скільки це має забрати часу, визначити порядок підготовчої роботи.
Плануючи графік підготовки, пам'ятайте, що найвища продуктивність праці настає
через 20-30 хв. після початку роботи. Тому саме у цей період доцільно виконувати найскладніші завдання.
Заздалегідь потрібно облаштувати своє робоче місце так, щоб нічого не відволікало від навчання.
Намагайтеся в процесі роботи дотримуватися визначеного графіка. Починайте роботу, відпочивши. Найкращий відпочинок - 1,5-2 год сну або
прогулянка, спорт, допомога батькам по господарству.
Першу годину можна працювати без перерви, а далі мають бути
5-10 хвилинні перерви через 40 -50 хв. напруженої праці, під час яких
можна виконувати фізичні вправи.
Якщо якесь завдання не можете зробити одразу, не
розгублюйтеся, спробуйте повторити за якийсь час.
Починайте вчити важкий матеріал, легкий залишайте на кінець. Не втрачайте почуття впевненості у власних силах. Якщо це раптом трапилося, слід
скоротити обсяг завдань, щоб виконати їх успішно.
Пам'ятайте - перемога не завжди приходить до найсильнішого чи
найспритнішого!
Рано чи пізно вона приходить до того, хто повірить у себе! ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ:
1. Якщо ви думаєте, що програєте, то програєте!
2. Якщо ви думаєте, що не зможете, то не зможете!
3. Якщо ви хочете, але боїтеся, то не досягнете мети!
4. Якщо ви чекаєте на невдачу, вона прийде до вас!
5. Успіх завжди з тим, хто його прагне!
6. Справжній двобій відбувається у вашому розумі!
7. Якщо ви думаєте про перемогу, то переможете!
8. Повірте у себе, щоб виграти! ЗИЧИМО УСПІШНО СКЛАСТИ ЗНО!
 
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
Що у наших дітей може викликати агресивні почуття і дії
Написав Вадим Миколайович   
Понеділок, 29 січня 2018, 12:02
1. Накази, команди
«Зараз же перестань», «Забери!», «Винеси відро!», «Швидко в ліжко!», «Щоб я більше цього не чув!», «Замовкни!»
У цих категоричних висловах дитина відчуває неповагу до себе. Такі слова викликають почуття залишеності. Особливо коли дитина має проблеми і намагається поділитися ними з батьками. У відповідь діти звичайно опираються, «бурчать», ображаються, виявляють упертість.
2. Попередження, застереження, погрози
«Якщо ти не перестанеш плакати, я піду», «Дивися, щоб не стало гірше», «Ще раз це повториться, я візьму пасок», «Не прийдеш вчасно, тримайся…»
Погрози та попередження погані тим, що за постійного повторення діти до них звикають і перестають на них реагувати. Тоді деякі батьки від слів переходять до діла і швидко проходять шлях від слабких покарань до більш сильних, а часом і до жорстких: вередливого малюка залишають самого на вулиці, двері зачиняють на ключ і останній крок – починають застосовувати фізичні покарання.
3. Мораль, повчання, проповіді
«Ти зобов’язаний поводитися так, як належить», «Кожна людина повинна працювати», «Ти повинен поважати дорослих».
Звичайно, діти з подібних фраз не дізнаються нічого нового. Нічого не зміниться від того, що вони слухатимуть це «всоте». Вони відчувають тиск зовнішнього авторитету, інколи провину, а найчастіше все разом.
Річ у тому, що моральні основи й моральну поведінку виховують не стільки слова, стільки атмосфера в сім’ї через наслідування поведінки дорослих, особливо батьків.
4. Постійні поради, намагання все вирішити за дитину
«А ти візьми і скажи…», «По-моєму треба…», «Я б на твоєму місці…».
Діти не схильні дослухатися до наших порад. А інколи вони відверто повстають: «Без тебе знаю», «Тобі легко казати», «Ти так вважаєш, а я по-іншому».
Кожній дитині властиве право бути незалежною, приймати самостійні рішення. Щоразу коли ми щось радимо дитині, ми ніби даємо їй зрозуміти, що вона ще мала й недосвідчена, а ми розумніші за неї, наперед все знаємо.
Така зверхня позиція дратує дітей, а головне, не залишає в них бажання розповісти докладніше про свою проблему.
Невідомо, чи захоче дитина ще раз розповісти вам про щось важливе.
Як часто діти самі приходять до того, що ми їм перед цим їм радили! Але важливо, щоб вони самі прийняли рішення – це їхній шлях до самостійності.
5. Докази, нотації, лекції
«Слід би знати, що перед їжею треба мити руки», «Усе через тебе!», «Даремно я на тебе покладалася», «Завжди ти…».
Це викликає в дітей або активний захист, або пригніченість, розчарованість у собі та своїх  стосунках із батьками. В такому разі в дитини формується низька самооцінка: вона починає думати, що й справді погана, безвільна, ненадійна. А низька самооцінка породжує нові проблеми.
Спробуйте звертати увагу не тільки на негативні, а й позитивні сторони вашої дитини. Не бійтеся, що похвальні слова на її адресу зіпсують дитину. Подумайте, а чи добре самим нам жилося в умовах постійного бомбування критикою з боку найближчої людини? Чи не чекали б ми від неї добрих слів, не сумували б за ними?
6. Обзивання, висміювання
«Плакса-вакса», «Не будь лапшою», «Ну, просто бовдур!», «Який же ти ледащо!»
Усе це найкращий спосіб відштовхнути дитину й допомогти їй розчаруватися в собі. Звичайно, діти в таких випадках ображаються й захищаються: «А сама яка?», «Ну й буду таким!».
7. Випитування, розслідування, здогадування
«Ні, ти все-таки скажи», «Що ж усе-таки трапилося?Я все одно дізнаюся», «Чому ти знову отримав двійку?», «Ну чому ти мовчиш?
і справді хто з нас любить коли його виводять на чисту воду? За цим може наступити захисна реакція, бажання уникнути контакту.
Утриматися в розмові від запитань дуже важко і все ж краще змінити питальні речення та стверджувальні. Часом різниця між питанням та стверджувальною фразою може здаватися майже не помітною. А для дитини, що переживає, ця різниця велика: запитання сприймається як холодна цікавість, стверджувальна фраза – як розуміння й підтримка.
8.Співчуття на словах, умовляння
Звичайно, дитина потребує співчуття, однак є ризик що слова «я тебе розумію», «я тобі співчуваю» прозвучать надто формально. Іноді замість цього краще промовчати, притиснувши її до себе. А у фразах на зразок «заспокойся», «не звертай уваги», «перемелеться, мука буде» вона може почути байдужість до її турбот, відкидання або применшення її страждань.
9. ігнорування: «Відчепися», «Не до тебе», «Завжди ти зі своїми скаргами».
Як ми можемо допомогти дитині
Поведінка – це ще не проблема. Це тільки ключ до проблеми.
Якщо дитина поводиться агресивно, це означає, що спалахнуло червоне світло й так само, як на переході вулиці, вам слід стати й подумати: що таке переживає дитина, що змушує її діяти агресивно?
Спробуйте зрозуміти свою дитині та її почуття. Це не означає, що ви маєте виправдовувати її вчинки. Адже, коли ми розуміємо поведінку нашої дитини, ми здатні діяти розумніше, отже, маємо більше шансів на те, що обрана нами стратегія спрацює.
Батькам слід пам’ятати:
1.Найкращий спосіб уникати агресивності підлітка – виявляти до нього більше уваги і ласки, яких він так потребує.
2. Батьки мають стежити за своєю поведінкою у сім’ї.
3.Найкращий спосіб виховання – єдність дій та власний приклад.
4.Не можна використовувати фізичних покарань.
5.Допомагайте підлітку знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме: підприємливості, активності, ініціативності.
6.Перешкоджайте негативним проявам агресивності, зокрема ворожості, скутості.
7.Пояснюйте наслідки агресивної поведінки.
8. Враховуйте у вихованні і навчанні особистісні риси підлітка.
9. Давайте підлітку задовольнити потребу у самовираженні і самоствердженні.
10. Обмежуйте перегляд відеофільмів зі сценами насильства. Це стосується і комп’ютерних ігор.
11. Заохочуйте підлітка до навчання, до участі у культурних заходах, спортивних секціях.
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
1. Накази, команди
«Зараз же перестань», «Забери!», «Винеси відро!», «Швидко в ліжко!», «Щоб я більше цього не чув!», «Замовкни!»
У цих категоричних висловах дитина відчуває неповагу до себе. Такі слова викликають почуття залишеності. Особливо коли дитина має проблеми і намагається поділитися ними з батьками. У відповідь діти звичайно опираються, «бурчать», ображаються, виявляють упертість.
2. Попередження, застереження, погрози
«Якщо ти не перестанеш плакати, я піду», «Дивися, щоб не стало гірше», «Ще раз це повториться, я візьму пасок», «Не прийдеш вчасно, тримайся…»
Погрози та попередження погані тим, що за постійного повторення діти до них звикають і перестають на них реагувати. Тоді деякі батьки від слів переходять до діла і швидко проходять шлях від слабких покарань до більш сильних, а часом і до жорстких: вередливого малюка залишають самого на вулиці, двері зачиняють на ключ і останній крок – починають застосовувати фізичні покарання.
3. Мораль, повчання, проповіді
«Ти зобов’язаний поводитися так, як належить», «Кожна людина повинна працювати», «Ти повинен поважати дорослих».
Звичайно, діти з подібних фраз не дізнаються нічого нового. Нічого не зміниться від того, що вони слухатимуть це «всоте». Вони відчувають тиск зовнішнього авторитету, інколи провину, а найчастіше все разом.
Річ у тому, що моральні основи й моральну поведінку виховують не стільки слова, стільки атмосфера в сім’ї через наслідування поведінки дорослих, особливо батьків.
4. Постійні поради, намагання все вирішити за дитину
«А ти візьми і скажи…», «По-моєму треба…», «Я б на твоєму місці…».
Діти не схильні дослухатися до наших порад. А інколи вони відверто повстають: «Без тебе знаю», «Тобі легко казати», «Ти так вважаєш, а я по-іншому».
Кожній дитині властиве право бути незалежною, приймати самостійні рішення. Щоразу коли ми щось радимо дитині, ми ніби даємо їй зрозуміти, що вона ще мала й недосвідчена, а ми розумніші за неї, наперед все знаємо.
Така зверхня позиція дратує дітей, а головне, не залишає в них бажання розповісти докладніше про свою проблему.
Невідомо, чи захоче дитина ще раз розповісти вам про щось важливе.
Як часто діти самі приходять до того, що ми їм перед цим їм радили! Але важливо, щоб вони самі прийняли рішення – це їхній шлях до самостійності.
5. Докази, нотації, лекції
«Слід би знати, що перед їжею треба мити руки», «Усе через тебе!», «Даремно я на тебе покладалася», «Завжди ти…».
Це викликає в дітей або активний захист, або пригніченість, розчарованість у собі та своїх  стосунках із батьками. В такому разі в дитини формується низька самооцінка: вона починає думати, що й справді погана, безвільна, ненадійна. А низька самооцінка породжує нові проблеми.
Спробуйте звертати увагу не тільки на негативні, а й позитивні сторони вашої дитини. Не бійтеся, що похвальні слова на її адресу зіпсують дитину. Подумайте, а чи добре самим нам жилося в умовах постійного бомбування критикою з боку найближчої людини? Чи не чекали б ми від неї добрих слів, не сумували б за ними?
6. Обзивання, висміювання
«Плакса-вакса», «Не будь лапшою», «Ну, просто бовдур!», «Який же ти ледащо!»
Усе це найкращий спосіб відштовхнути дитину й допомогти їй розчаруватися в собі. Звичайно, діти в таких випадках ображаються й захищаються: «А сама яка?», «Ну й буду таким!».
7. Випитування, розслідування, здогадування
«Ні, ти все-таки скажи», «Що ж усе-таки трапилося?Я все одно дізнаюся», «Чому ти знову отримав двійку?», «Ну чому ти мовчиш?
і справді хто з нас любить коли його виводять на чисту воду? За цим може наступити захисна реакція, бажання уникнути контакту.
Утриматися в розмові від запитань дуже важко і все ж краще змінити питальні речення та стверджувальні. Часом різниця між питанням та стверджувальною фразою може здаватися майже не помітною. А для дитини, що переживає, ця різниця велика: запитання сприймається як холодна цікавість, стверджувальна фраза – як розуміння й підтримка.
8.Співчуття на словах, умовляння
Звичайно, дитина потребує співчуття, однак є ризик що слова «я тебе розумію», «я тобі співчуваю» прозвучать надто формально. Іноді замість цього краще промовчати, притиснувши її до себе. А у фразах на зразок «заспокойся», «не звертай уваги», «перемелеться, мука буде» вона може почути байдужість до її турбот, відкидання або применшення її страждань.
9. ігнорування: «Відчепися», «Не до тебе», «Завжди ти зі своїми скаргами».
Як ми можемо допомогти дитині
Поведінка – це ще не проблема. Це тільки ключ до проблеми.
Якщо дитина поводиться агресивно, це означає, що спалахнуло червоне світло й так само, як на переході вулиці, вам слід стати й подумати: що таке переживає дитина, що змушує її діяти агресивно?
Спробуйте зрозуміти свою дитині та її почуття. Це не означає, що ви маєте виправдовувати її вчинки. Адже, коли ми розуміємо поведінку нашої дитини, ми здатні діяти розумніше, отже, маємо більше шансів на те, що обрана нами стратегія спрацює.
Батькам слід пам’ятати:
1.Найкращий спосіб уникати агресивності підлітка – виявляти до нього більше уваги і ласки, яких він так потребує.
2. Батьки мають стежити за своєю поведінкою у сім’ї.
3.Найкращий спосіб виховання – єдність дій та власний приклад.
4.Не можна використовувати фізичних покарань.
5.Допомагайте підлітку знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме: підприємливості, активності, ініціативності.
6.Перешкоджайте негативним проявам агресивності, зокрема ворожості, скутості.
7.Пояснюйте наслідки агресивної поведінки.
8. Враховуйте у вихованні і навчанні особистісні риси підлітка.
9. Давайте підлітку задовольнити потребу у самовираженні і самоствердженні.
10. Обмежуйте перегляд відеофільмів зі сценами насильства. Це стосується і комп’ютерних ігор.
11. Заохочуйте підлітка до навчання, до участі у культурних заходах, спортивних секціях.
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
 
Коли ваша дитина перебуває у стані відчаю
Написав Вадим Миколайович   
П'ятниця, 22 грудня 2017, 10:59
У випадку, коли ваша дітина перебуває у стані відчаю,
слід поводитися так:
1. Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».
8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син чи донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини,майте власну позицію.
10. Дайте своєму синові чи доньці знайти свої власні відповіді на запитання, навіть тоді,коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадними й дурними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – ваш син або дочка врятуються самі, варто тільки довіряти їм.
І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч
Шкільний психолог
Косенко Н.А.
У випадку, коли ваша дитина перебуває у стані відчаю,
слід поводитися так:
1. Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».
8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син чи донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини,майте власну позицію.
10. Дайте своєму синові чи доньці знайти свої власні відповіді на запитання, навіть тоді,коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадними й дурними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – ваш син або дочка врятуються самі, варто тільки довіряти їм.
І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч
Шкільний психолог
Косенко Н.А.
 
Вислови, які хотіла б почути ваша дитина:
Написав Вадим Миколайович   
П'ятниця, 17 листопада 2017, 12:34
«Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
«Я подумала, а що як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...»
«Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...»
«Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»
«Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...»
«Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж...»
«А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...»
«Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...»
«Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...»
«Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»
«У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...»
«В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...»
«Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила...»
 
Вислови, яких ніколи не повинна чути ваша дитина:
 
! «Підеш в школу, – ще довідаєшся...», «Може там з тебе людину зроблять !...»
! «Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!»
! « Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній», «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)»
! «Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»
! «Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...»
! «А чого від нього чекати гарного? Він же...»
! «То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку... Ще чого!..»
! «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...»
! «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...»
! «І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...», «Скільки це може продовжуватися...»
! «Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
«Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
«Я подумала, а що як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...»
«Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...»
«Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»
«Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...»
«Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж...»
«А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...»
«Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...»
«Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...»
«Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»
«У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...»
«В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...»
«Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила...»
 
Вислови, яких ніколи не повинна чути ваша дитина:
 
! «Підеш в школу, – ще довідаєшся...», «Може там з тебе людину зроблять !...»
! «Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!»
! « Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній», «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)»
! «Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»
! «Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...»
! «А чого від нього чекати гарного? Він же...»
! «То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку... Ще чого!..»
! «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...»
! «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...»
! «І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...», «Скільки це може продовжуватися...»
! «Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
Як подолати сором'язливість?
Написав Вадим Миколайович   
Четвер, 19 жовтня 2017, 10:43
Людина живе в суспільстві. Кожен день він стикається з різними людьми, приємними і не дуже, знайомими і абсолютно чужими. Чи легко вам дається це спілкування або ви все-таки відчуваєте деякий збентеження і скутість?Сьогодні сором'язливість - це абсолютно не модно. Можливо, мило, але не модно. Особисто я вважаю сором'язливість недоліком, бо в моєму розумінні недолік - то якість людини, яка заважає їй жити. А вона безумовно заважає.
 
Люди тягнуться до відкритих людям, до тих, з якими легко. Ось перелік правил, який допоможе подолати сором'язливість.
 
По-перше, не порівнюйте себе з іншими. Ви - унікальні. Кожна людина унікальна. Ви не гірше будь-якого з них, ви просто інший.
 
По-друге, залиште невдалий досвід спілкування в минулому. Так, з кимось ви не знайшли спільну мову, але ж ви не долар, щоб усім подобатися. У кожного свої смаки і погляди. І кожна людина має право на свою думку. А посилено намагаючись залишити про себе приємне враження, ви схильні зробити більше помилок, ніж в звичайному своєму стані.
 
По-третє, намагайтеся спілкуватися побільше. Це дасть Вам необхідний досвід і додасть впевненості у власних силах. Звичайно, не варто раптом ні з того, ні з сього, чіплятися до колег по роботі, які не розпещені Вашим увагою, з дурними питаннями з області «лише б не мовчати». Просто будьте собою.
 
По-четверте, посміхайтеся. Будьте веселі і привітні. Гарний настрій і відкрита усмішка ще ніколи не відштовхувала людей.
 
І останнє, ніколи не лайте себе за свої за промахи і невдачі. Пам'ятайте, ніхто не застрахований від помилок і нерозуміння. Невдачі бувають у кожного.Проаналізуйте ситуацію, що виникла і не зациклюйтеся на невдачах.Звертайте увагу на позитивний досвід у спілкуванні. Дайте собі право на помилку, позбавте себе від страху оступитися. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить.
 
Успіхів Вам у спілкуванні. І ще одне прохання ... Якщо зустрінете сором'язливу і замкнуту людину, посміхніться їй і зробіть крок назустріч. Ви побачите, посмішка творить чудеса!
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
Людина живе в суспільстві. Кожен день вона зустрічається з різними людьми, приємними і не дуже, знайомими і абсолютно чужими. Чи легко вам дається це спілкування або ви все-таки відчуваєте деяке збентеження і скутість? Сьогодні сором'язливість - це абсолютно не модно. Можливо, мило, але не модно. Особисто я вважаю сором'язливість недоліком, бо в моєму розумінні недолік - то якість людини, яка заважає їй жити. А вона безумовно заважає.
 
Люди тягнуться до відкритих людей, до тих, з якими легко. Ось перелік правил, який допоможе подолати сором'язливість.
 
По-перше, не порівнюйте себе з іншими. Ви - унікальні. Кожна людина унікальна. Ви не гірше будь-кого з них, ви просто інший.
 
По-друге, залиште невдалий досвід спілкування в минулому. Так, з кимось ви не знайшли спільну мову, але ж ви не можете усім подобатися. У кожного свої смаки і погляди. І кожна людина має право на свою думку. А посилено намагаючись залишити про себе приємне враження, ви схильні зробити більше помилок, ніж в звичайному своєму стані.
 
По-третє, намагайтеся спілкуватися побільше. Це дасть Вам необхідний досвід і додасть впевненості у власних силах. Звичайно, не варто раптом ні з того, ні з сього, чіплятися до колег по роботі, які не розпещені Вашою увагою. Просто будьте собою.
 
По-четверте, посміхайтеся. Будьте веселі і привітні. Гарний настрій і відкрита усмішка ще ніколи не відштовхували людей.
 
І останнє, ніколи не лайте себе за свої промахи і невдачі. Пам'ятайте, ніхто не застрахований від помилок і нерозуміння. Невдачі бувають у кожного. Проаналізуйте ситуацію, що виникла і не зациклюйтеся на невдачах. Звертайте увагу на позитивний досвід у спілкуванні. Дайте собі право на помилку, позбавте себе від страху оступитися. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить.
 
Успіхів Вам у спілкуванні. І ще одне прохання ... Якщо зустрінете сором'язливу і замкнуту людину, посміхніться їй і зробіть крок назустріч. Ви побачите, посмішка творить чудеса!
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
ДИТИНУ НЕ КАРАЮТЬ:
Написав Вадим Миколайович   
Понеділок, 25 вересня 2017, 13:27
l. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, неврівноваженого — за плаксивість.
2. Під час їжі.
3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут краще підтримати її.
4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.
5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.
6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої — злорадство, а це погіршить їх взаємини.
7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців — до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п'яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.
8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини.
Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шантажувати батьків.
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
l. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, неврівноваженого — за плаксивість.
2. Під час їжі.
3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут краще підтримати її.
4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.
5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.
6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої — злорадство, а це погіршить їх взаємини.
7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців — до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п'яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.
8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини.
Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шантажувати батьків.
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
Як зробити інтернет безпечним
Написав Вадим Миколайович   
Вівторок, 12 вересня 2017, 11:39
Загрози Інтернету зводяться до мінімуму в тих родинах, де складаються довірливі відносини між дітьми і батьками. Тому намагайтесь обговорювати з дітьми всі проблеми, що виникають в їх житті. Дитина повинна знати, що головні експерти у всіх життєвих ситуаціях її мама і тато, а не сумнівні сайти. Не повинно бути таких тем, які дитина боялася б обговорювати з батьками, і питань, які дитина посоромилася б задавати.
Ніколи не відмовляйтесь від пояснень і не лайте дитину, якщо вона звернулася до Вас з питанням на «слизьку» тему. Дитина повинна знати, що у Вас вона може отримати всі необхідні роз'яснення.
Регулярно розмовляйте з дитиною про те, які сайти вона відвідала та про що цікаве там довідалася. Не забувайте самі розповідати та показувати, що корисного. Ви знайшли в Інтернеті, чи якщо навичками роботи в мережі не володієте - в інших джерелах інформації.
Практичний психолог
Косенко Н.А.
Загрози Інтернету зводяться до мінімуму в тих родинах, де складаються довірливі відносини між дітьми і батьками. Тому намагайтесь обговорювати з дітьми всі проблеми, що виникають в їх житті. Дитина повинна знати, що головні експерти у всіх життєвих ситуаціях її мама і тато, а не сумнівні сайти. Не повинно бути таких тем, які дитина боялася б обговорювати з батьками, і питань, які дитина посоромилася б задавати.
Ніколи не відмовляйтесь від пояснень і не лайте дитину, якщо вона звернулася до Вас з питанням на «слизьку» тему. Дитина повинна знати, що у Вас вона може отримати всі необхідні роз'яснення.
Регулярно розмовляйте з дитиною про те, які сайти вона відвідала та про що цікаве там довідалася. Не забувайте самі розповідати та показувати, що корисного. Ви знайшли в Інтернеті, чи якщо навичками роботи в мережі не володієте - в інших джерелах інформації.
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
Вчіться та навчайте дітей правильно спілкуватись
Написав Вадим Миколайович   
Вівторок, 05 вересня 2017, 09:00

1. Щоб навчитися правильно говорити, тре¬ба навчитися читати і слухати.
2. Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, по¬чути, зрозуміти й запам'ятати художні особли¬вості мови, мовні звороти.
3. Збагаченню словникового запасу допомо¬же спеціальна робота: заведіть словник для за¬пису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та вико¬ристанні, добирайте до них антоніми та сино¬німи, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні,
4. Намагайся не лише запам'ятати мову ора¬тора, а й прийоми її побудови.
5. Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів — це збіднює мову.
6. Стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій.
7. Щодня читайте вголос по 15—20 хв., усві¬домте зміст тексту, поміркуйте, де зробити па¬узу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.
Практичний психолог
Косенко Н.А.

 
«Небезпека в Інтернеті!»
Написав Вадим Миколайович   
П'ятниця, 17 березня 2017, 14:19

В Україні, як і в інших країнах, поширені самогубства серед дітей, підлітків та молоді. Ситуація в країні, що склалась, посприяла сплеску суїцидальних випадків, в тому числі і серед неповнолітніх.
Статистика дзвінків на Національну дитячу "гарячу" лінію свідчить про те, що нижня вікова межа, коли дитина може вчинити суїцид, знизилась до 10-12 років (ще два роки назад це був вік 14-16 років). Діти цієї вікової категорії є активними користувачами соціальних мереж, чим користуються злочинці, які залучають неповнолітніх до небезпечних груп, метою яких є доведення до самогубства.
Подібні суїцидальні спільноти називаються «Море китів», «Тихий дім», «Синій кит», «Розбуди мене о 4.20». Характерною ознакою таких спільнот є зображення та відео з китами, літаючі кити, можуть бути також зображення єдинорогів, метеликів. Дані малюнки є також на сторінках усіх учасників групи. Фанати таких спільнот називають себе «китами», тому що ці тварини асоціюються у них зі свободою і можуть самостійно покінчити життя самогубством, на відміну від інших тварин. Нещодавно департаментом кіберполіції було виявлено одну з таких груп в соціальній мережі «Вконтакті». До неї входили 209 користувачів з України. Такі групи щодня блокуються адміністрацією соціальних мереж за зверненнями правоохоронних органів або користувачів.
Організатори суїцидальних груп використовують певний алгоритм дій для залучення нових учасників. Оскільки такі спільноти виявляються і блокуються, і приєднатися до них безпосередньо буває важко, злочинці пропонують дітям подати заявку про приєднання, написавши певний текст у себе на сторінці. Це можуть бути такі повідомлення «розбуди мене о 4.20», «я у грі». Якщо адміністрація групи затвердить кандидатуру, то буде проведено невеличке психологічне вивчення особи та її готовності до самогубства через спілкування в приватному чаті. Наступне повідомлення буде із завданням (опис завдання та час, який надається на його виконання). Виконання кожного завдання, потрібно фіксувати на фото або відео, яке потім надсилається організатору. На кожне завдання надається обмежений час. Якщо учасник не встигає його виконати, його виключають зі спільноти. Усього дається 50 завдань («квестів»). Адміністратор групи схиляє дитину до виконання завдань, причому практично всі завдання передбачають нанесення дитині власноруч каліцтв або заподіяння болю. Всі ці «квести» в обов’язковому порядку знімаються на відео. Зазвичай з 1по 28 завдання – це нанесення тілесних ушкоджень, завдавання собі болю. З 29 по 49 – дитина повинна ні з ким не розмовляти, цілими днями переглядати фільми жахів, слухати депресивну музику.
Коли адміністратор групи впевниться, що дитина готова до самогубства, створюється аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі. У ролику оговорюються усі її проблеми, які вона озвучила «провіднику». Єдиний вихід із усіх проблем, який озвучується в цьому аудіозаписі, – вчинити самогубство. Перед цим дитина слухає аудіозапис і робить останній крок. Фінальне завдання – покінчити життя самогубством та зафіксувати момент смерті на камеру в онлайн-режимі. Відеозаписи в подальшому продаються в мережі Інтернет або в Darknet.
Крім того, серед підлітків нещодавно з’явилася ще одна небезпечна гра під назвою «зникли на 24 години», суть якої полягає в тому, що підліток повинен піти з дому і не давати про себе знати впродовж доби.
Як же запобігти участі дитини в таких небезпечних іграх?
В першу чергу батькам, дорослим, які беруть участь у вихованні дитини, варто приділяти більше уваги психологічному стану дитини. Ключовими для батьків мають бути наступні питання: Чи знають ваші діти, що ви їх любите не за щось, а просто тому, що вони - ваші діти? Чи достатньо часу ви приділяєте своїй дитині? Чи не страждає дитина від дефіциту вашої уваги і щирого інтересу до її життя? Що ви знаєте про свою дитину? Чи завжди розумієте, що відбувається з нею? Чи готові ви відкласти "важливі" справи, щоб поговорити з дитиною? Чи говорить ваша дитина з вами про себе і про своє життя? Чи прийде саме до вас ваша дитина, якщо з нею раптом щось трапиться або буде загроза її життю? Також необхідно звертати увагу на коло спілкування дитини, з ким і де вона проводить вільний час.
Залучення дітей та підлітків до спортивних або культурних секцій допомагає підвищити розуміння цінності життя, сприяє розширенню кола спілкування.
Необхідно постійно слідкувати за станом шкірних покривів дитини. Насторожувати мають пошкодження невиясненого походження (синці різної форми, опіки, подряпини, порізи тощо). У разі їх виявлення обовʼязково необхідно зʼясувати їхнє походження. Особливу увагу варто звертати на пошкодження різного роду у вигляді кита (єдинорога, метеликів) та порізи вздовж ходу вен на передпліччі. Зображення кита найчастіше вирізається лезом, видряпується гострим предметом, або просто малюється.
Варто слідкувати за тим, чи висипається дитина. Учасники суїцидальних груп часто виходять у мережу саме в передранковий час (4.20 ранку).
Також батькам слід перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт, небезпеку становлять такі групи в соціальних мережах: «Кити пливуть угору», «Розбуди меня о 4.20», f57, f58, «Тихий дім», «Рина», «Ня.пока», «Море китів», «50 днів до мого…» та інші. Про небезпеку повідомляють написи «на стіні» з проханням розбудити о 4.20, «я у грі», числа, починаючи з 50 і менше. Необхідно слідкувати за змістом спілкування дитини у приватних чатах – насторожувати має спілкування з незнайомцями, які дають дивні розпорядження та вказівки або якщо дитина закрила без пояснень доступ до своєї сторінки. Обов’язково слід контролювати те, які фото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини; встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах, якими може користуватись дитина.
Часто діти відмовляються продовжувати грати у смертельні ігри і отримують погрози від адміністраторів груп про те, що відмовою вчинити суїцид діти піддають небезпеці свої сімʼї. Страх зашкодити рідним примушує дітей покінчити з життям. Коли дитина повідомляє про відмову від участі у грі, на її сторінку може прийти повідомлення з проханням перейти за посиланням, перехід за яким висвітлює помилку 404 (сторінка не знайдена). Не можна переходити за такими посиланнями, таким чином злочинці можуть відслідковувати ір-адресу вашого пристрою та домашню адресу, що дає змогу маніпулювати дитиною. Необхідно доводити до відома дітей, що люди, які їм погрожують, не можуть заподіяти шкоди ні їй, ні її сімʼї і у випадку погроз чи небезпеки вона повинна звернутись за допомогою до дорослих: батьків, педагогів, рідних.
Батькам слід памʼятати про те, що прийняттю дитиною рішення про самогубство передують тижні, а то й місяці страждань, роздумів, вагань. Його передумовою є психологічне неблагополуччя дитини чи підлітка, що може бути повʼязане з почуттям самотності, непотрібності, низькою самооцінкою, конфліктами вдома чи в навчальному закладі. Рішення про суїцид не може бути прийняте дитиною лише через участь у певних групах і ніякий посилений контроль за спілкуванням дитини у Інтернет-мережі не допоможе уникнути біди, якщо між дитиною та батьками відсутні довіра.

На основі методичних рекомендацій ЧОЦППСП.

 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 Наступна > Кінець >>

Сторінка 1 з 4