Меню

Банери

pro-osvity

 

Поради психолога

ДИТИНУ НЕ КАРАЮТЬ:
Написав Вадим Миколайович   
Понеділок, 25 вересня 2017, 13:27
l. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, неврівноваженого — за плаксивість.
2. Під час їжі.
3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут краще підтримати її.
4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.
5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.
6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої — злорадство, а це погіршить їх взаємини.
7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців — до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п'яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.
8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини.
Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шантажувати батьків.
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
l. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, неврівноваженого — за плаксивість.
2. Під час їжі.
3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут краще підтримати її.
4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.
5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.
6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої — злорадство, а це погіршить їх взаємини.
7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців — до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п'яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.
8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини.
Реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в позу ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шантажувати батьків.
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
Як зробити інтернет безпечним
Написав Вадим Миколайович   
Вівторок, 12 вересня 2017, 11:39
Загрози Інтернету зводяться до мінімуму в тих родинах, де складаються довірливі відносини між дітьми і батьками. Тому намагайтесь обговорювати з дітьми всі проблеми, що виникають в їх житті. Дитина повинна знати, що головні експерти у всіх життєвих ситуаціях її мама і тато, а не сумнівні сайти. Не повинно бути таких тем, які дитина боялася б обговорювати з батьками, і питань, які дитина посоромилася б задавати.
Ніколи не відмовляйтесь від пояснень і не лайте дитину, якщо вона звернулася до Вас з питанням на «слизьку» тему. Дитина повинна знати, що у Вас вона може отримати всі необхідні роз'яснення.
Регулярно розмовляйте з дитиною про те, які сайти вона відвідала та про що цікаве там довідалася. Не забувайте самі розповідати та показувати, що корисного. Ви знайшли в Інтернеті, чи якщо навичками роботи в мережі не володієте - в інших джерелах інформації.
Практичний психолог
Косенко Н.А.
Загрози Інтернету зводяться до мінімуму в тих родинах, де складаються довірливі відносини між дітьми і батьками. Тому намагайтесь обговорювати з дітьми всі проблеми, що виникають в їх житті. Дитина повинна знати, що головні експерти у всіх життєвих ситуаціях її мама і тато, а не сумнівні сайти. Не повинно бути таких тем, які дитина боялася б обговорювати з батьками, і питань, які дитина посоромилася б задавати.
Ніколи не відмовляйтесь від пояснень і не лайте дитину, якщо вона звернулася до Вас з питанням на «слизьку» тему. Дитина повинна знати, що у Вас вона може отримати всі необхідні роз'яснення.
Регулярно розмовляйте з дитиною про те, які сайти вона відвідала та про що цікаве там довідалася. Не забувайте самі розповідати та показувати, що корисного. Ви знайшли в Інтернеті, чи якщо навичками роботи в мережі не володієте - в інших джерелах інформації.
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
Вчіться та навчайте дітей правильно спілкуватись
Написав Вадим Миколайович   
Вівторок, 05 вересня 2017, 09:00

1. Щоб навчитися правильно говорити, тре¬ба навчитися читати і слухати.
2. Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, по¬чути, зрозуміти й запам'ятати художні особли¬вості мови, мовні звороти.
3. Збагаченню словникового запасу допомо¬же спеціальна робота: заведіть словник для за¬пису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та вико¬ристанні, добирайте до них антоніми та сино¬німи, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні,
4. Намагайся не лише запам'ятати мову ора¬тора, а й прийоми її побудови.
5. Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів — це збіднює мову.
6. Стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій.
7. Щодня читайте вголос по 15—20 хв., усві¬домте зміст тексту, поміркуйте, де зробити па¬узу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.
Практичний психолог
Косенко Н.А.

 
«Небезпека в Інтернеті!»
Написав Вадим Миколайович   
П'ятниця, 17 березня 2017, 14:19

В Україні, як і в інших країнах, поширені самогубства серед дітей, підлітків та молоді. Ситуація в країні, що склалась, посприяла сплеску суїцидальних випадків, в тому числі і серед неповнолітніх.
Статистика дзвінків на Національну дитячу "гарячу" лінію свідчить про те, що нижня вікова межа, коли дитина може вчинити суїцид, знизилась до 10-12 років (ще два роки назад це був вік 14-16 років). Діти цієї вікової категорії є активними користувачами соціальних мереж, чим користуються злочинці, які залучають неповнолітніх до небезпечних груп, метою яких є доведення до самогубства.
Подібні суїцидальні спільноти називаються «Море китів», «Тихий дім», «Синій кит», «Розбуди мене о 4.20». Характерною ознакою таких спільнот є зображення та відео з китами, літаючі кити, можуть бути також зображення єдинорогів, метеликів. Дані малюнки є також на сторінках усіх учасників групи. Фанати таких спільнот називають себе «китами», тому що ці тварини асоціюються у них зі свободою і можуть самостійно покінчити життя самогубством, на відміну від інших тварин. Нещодавно департаментом кіберполіції було виявлено одну з таких груп в соціальній мережі «Вконтакті». До неї входили 209 користувачів з України. Такі групи щодня блокуються адміністрацією соціальних мереж за зверненнями правоохоронних органів або користувачів.
Організатори суїцидальних груп використовують певний алгоритм дій для залучення нових учасників. Оскільки такі спільноти виявляються і блокуються, і приєднатися до них безпосередньо буває важко, злочинці пропонують дітям подати заявку про приєднання, написавши певний текст у себе на сторінці. Це можуть бути такі повідомлення «розбуди мене о 4.20», «я у грі». Якщо адміністрація групи затвердить кандидатуру, то буде проведено невеличке психологічне вивчення особи та її готовності до самогубства через спілкування в приватному чаті. Наступне повідомлення буде із завданням (опис завдання та час, який надається на його виконання). Виконання кожного завдання, потрібно фіксувати на фото або відео, яке потім надсилається організатору. На кожне завдання надається обмежений час. Якщо учасник не встигає його виконати, його виключають зі спільноти. Усього дається 50 завдань («квестів»). Адміністратор групи схиляє дитину до виконання завдань, причому практично всі завдання передбачають нанесення дитині власноруч каліцтв або заподіяння болю. Всі ці «квести» в обов’язковому порядку знімаються на відео. Зазвичай з 1по 28 завдання – це нанесення тілесних ушкоджень, завдавання собі болю. З 29 по 49 – дитина повинна ні з ким не розмовляти, цілими днями переглядати фільми жахів, слухати депресивну музику.
Коли адміністратор групи впевниться, що дитина готова до самогубства, створюється аудіо з музикою, в якому дитина виступає в головній ролі. У ролику оговорюються усі її проблеми, які вона озвучила «провіднику». Єдиний вихід із усіх проблем, який озвучується в цьому аудіозаписі, – вчинити самогубство. Перед цим дитина слухає аудіозапис і робить останній крок. Фінальне завдання – покінчити життя самогубством та зафіксувати момент смерті на камеру в онлайн-режимі. Відеозаписи в подальшому продаються в мережі Інтернет або в Darknet.
Крім того, серед підлітків нещодавно з’явилася ще одна небезпечна гра під назвою «зникли на 24 години», суть якої полягає в тому, що підліток повинен піти з дому і не давати про себе знати впродовж доби.
Як же запобігти участі дитини в таких небезпечних іграх?
В першу чергу батькам, дорослим, які беруть участь у вихованні дитини, варто приділяти більше уваги психологічному стану дитини. Ключовими для батьків мають бути наступні питання: Чи знають ваші діти, що ви їх любите не за щось, а просто тому, що вони - ваші діти? Чи достатньо часу ви приділяєте своїй дитині? Чи не страждає дитина від дефіциту вашої уваги і щирого інтересу до її життя? Що ви знаєте про свою дитину? Чи завжди розумієте, що відбувається з нею? Чи готові ви відкласти "важливі" справи, щоб поговорити з дитиною? Чи говорить ваша дитина з вами про себе і про своє життя? Чи прийде саме до вас ваша дитина, якщо з нею раптом щось трапиться або буде загроза її життю? Також необхідно звертати увагу на коло спілкування дитини, з ким і де вона проводить вільний час.
Залучення дітей та підлітків до спортивних або культурних секцій допомагає підвищити розуміння цінності життя, сприяє розширенню кола спілкування.
Необхідно постійно слідкувати за станом шкірних покривів дитини. Насторожувати мають пошкодження невиясненого походження (синці різної форми, опіки, подряпини, порізи тощо). У разі їх виявлення обовʼязково необхідно зʼясувати їхнє походження. Особливу увагу варто звертати на пошкодження різного роду у вигляді кита (єдинорога, метеликів) та порізи вздовж ходу вен на передпліччі. Зображення кита найчастіше вирізається лезом, видряпується гострим предметом, або просто малюється.
Варто слідкувати за тим, чи висипається дитина. Учасники суїцидальних груп часто виходять у мережу саме в передранковий час (4.20 ранку).
Також батькам слід перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт, небезпеку становлять такі групи в соціальних мережах: «Кити пливуть угору», «Розбуди меня о 4.20», f57, f58, «Тихий дім», «Рина», «Ня.пока», «Море китів», «50 днів до мого…» та інші. Про небезпеку повідомляють написи «на стіні» з проханням розбудити о 4.20, «я у грі», числа, починаючи з 50 і менше. Необхідно слідкувати за змістом спілкування дитини у приватних чатах – насторожувати має спілкування з незнайомцями, які дають дивні розпорядження та вказівки або якщо дитина закрила без пояснень доступ до своєї сторінки. Обов’язково слід контролювати те, які фото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини; встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах, якими може користуватись дитина.
Часто діти відмовляються продовжувати грати у смертельні ігри і отримують погрози від адміністраторів груп про те, що відмовою вчинити суїцид діти піддають небезпеці свої сімʼї. Страх зашкодити рідним примушує дітей покінчити з життям. Коли дитина повідомляє про відмову від участі у грі, на її сторінку може прийти повідомлення з проханням перейти за посиланням, перехід за яким висвітлює помилку 404 (сторінка не знайдена). Не можна переходити за такими посиланнями, таким чином злочинці можуть відслідковувати ір-адресу вашого пристрою та домашню адресу, що дає змогу маніпулювати дитиною. Необхідно доводити до відома дітей, що люди, які їм погрожують, не можуть заподіяти шкоди ні їй, ні її сімʼї і у випадку погроз чи небезпеки вона повинна звернутись за допомогою до дорослих: батьків, педагогів, рідних.
Батькам слід памʼятати про те, що прийняттю дитиною рішення про самогубство передують тижні, а то й місяці страждань, роздумів, вагань. Його передумовою є психологічне неблагополуччя дитини чи підлітка, що може бути повʼязане з почуттям самотності, непотрібності, низькою самооцінкою, конфліктами вдома чи в навчальному закладі. Рішення про суїцид не може бути прийняте дитиною лише через участь у певних групах і ніякий посилений контроль за спілкуванням дитини у Інтернет-мережі не допоможе уникнути біди, якщо між дитиною та батьками відсутні довіра.

На основі методичних рекомендацій ЧОЦППСП.

 
Потреба дитини в інтернеті
Написав Вадим Миколайович   
Вівторок, 28 лютого 2017, 11:41
Інтернет надає дітям та молоді неймовірні можливості для здійснення відкриттів, спілкування й творчості. Проте оскільки з самого початку Інтернет, містить величезну кількість інформації, причому далеко не завжди безпечної. У зв'язку із цим виникає проблема забезпечення безпеки дітей. А хто їм може в цьому допомогти, якщо не батьки? Педагоги і психологи визначили потреби в Інтернеті дітей, для яких справ може використовуватись Інтернет дітьми різних вікових категорій.
Дитині до 7 років цікаво й необхідно грати, особливо - у розвиваючі та сюжетно-рольові ігри. Віртуальні ігри можуть швидко стати для дитини  сенсом життя, а реального спілкування вона буде уникати. Відводьте на віртуальні ігри півгодини в день, а на ігри з однолітками - 3-4 години.
3 7 до 11 років, діти як і раніше люблять грати та прагнуть використовувати Інтернет саме як майданчик для ігор. Але в цьому віці у дітей прокидається так зване соціальне «Я». Дітям важливо зайняти значуще місце в житті свого маленького світу: класу, школи, дружити з     однолітками. Інтернет стане дитині партнером (по розвиваючим іграм, учителем у вивченні іноземних мов, джерелом необхідної інформації для уроків і просто - музики, картинок та фотографій, мультфільмів і позитивних емоцій.
Дитина в 11-14 років - це підліток. І найголовнішою, провідною її діяльністю є спілкування з однолітками. Тут Інтернет може стати просто незамінним помічником. Але, знов таки, все добре в міру! Інтерактивне спілкування потрібно обов'язково поєднувати з реальним. Після 11 років у підлітків починає активно пробуджуватись інтерес до питань дорослого життя, психології статей та всього, що з цим пов'язане. Важливо, щоб відповіді на свої питання підліток знаходив в першу чергу у батьків, а не на сумнівних сайтах. Крім того, в цьому віці у дітей з'являються кумири: співаки, спортсмени та артисти, про яких їм хочеться довідатися все. В цьому випадку Інтернет - кращий помічник та інформатор. Але батькам потрібно бути пильними, адже зірок часто супроводжує скандальна інформація.
Дитина старше 14 років - уже досить доросла людина, яка вважає, що сама краще знає, як їй потрібно поводитися, яку музику слухати, що читати, з ким спілкуватися. Цікавтеся всім тим, чим цікавиться ваша дитина, намагайтеся розібратися в колі її інтересів і спілкуйтеся з нею про них, навіть якщо це «не Ваша тема». В Інтернеті можна знайти безліч інформації про професії, що допоможе дитині визначитися, а Вам - контролювати та, якщо буде потреба, корегувати вибір дитини, знаходячи більш повну інформацію про переваги й про недоліки різних професій.
3 всього вище сказаного можна зробити висновок, що дозоване перебування дитини в Інтернеті є корисним, але ж вже згадувалося, що крім «світлої», корисної сторони цього надбання людства у Всесвітні павутині присутня і «темна» сторона, це небезпеки духовного, психологічного, матеріального плану.
Практичний психолог
Косенко Н.А.
Інтернет надає дітям та молоді неймовірні можливості для здійснення відкриттів, спілкування й творчості. Проте оскільки з самого початку Інтернет, містить величезну кількість інформації, причому далеко не завжди безпечної. У зв'язку із цим виникає проблема забезпечення безпеки дітей. А хто їм може в цьому допомогти, якщо не батьки? Педагоги і психологи визначили потреби в Інтернеті дітей, для яких справ може використовуватись Інтернет дітьми різних вікових категорій.
Дитині до 7 років цікаво й необхідно грати, особливо - у розвиваючі та сюжетно-рольові ігри. Віртуальні ігри можуть швидко стати для дитини  сенсом життя, а реального спілкування вона буде уникати. Відводьте на віртуальні ігри півгодини в день, а на ігри з однолітками - 3-4 години.
3 7 до 11 років, діти як і раніше люблять грати та прагнуть використовувати Інтернет саме як майданчик для ігор. Але в цьому віці у дітей прокидається так зване соціальне «Я». Дітям важливо зайняти значуще місце в житті свого маленького світу: класу, школи, дружити з     однолітками. Інтернет стане дитині партнером (по розвиваючим іграм, учителем у вивченні іноземних мов, джерелом необхідної інформації для уроків і просто - музики, картинок та фотографій, мультфільмів і позитивних емоцій.
Дитина в 11-14 років - це підліток. І найголовнішою, провідною її діяльністю є спілкування з однолітками. Тут Інтернет може стати просто незамінним помічником. Але, знов таки, все добре в міру! Інтерактивне спілкування потрібно обов'язково поєднувати з реальним. Після 11 років у підлітків починає активно пробуджуватись інтерес до питань дорослого життя, психології статей та всього, що з цим пов'язане. Важливо, щоб відповіді на свої питання підліток знаходив в першу чергу у батьків, а не на сумнівних сайтах. Крім того, в цьому віці у дітей з'являються кумири: співаки, спортсмени та артисти, про яких їм хочеться довідатися все. В цьому випадку Інтернет - кращий помічник та інформатор. Але батькам потрібно бути пильними, адже зірок часто супроводжує скандальна інформація.
Дитина старше 14 років - уже досить доросла людина, яка вважає, що сама краще знає, як їй потрібно поводитися, яку музику слухати, що читати, з ким спілкуватися. Цікавтеся всім тим, чим цікавиться ваша дитина, намагайтеся розібратися в колі її інтересів і спілкуйтеся з нею про них, навіть якщо це «не Ваша тема». В Інтернеті можна знайти безліч інформації про професії, що допоможе дитині визначитися, а Вам - контролювати та, якщо буде потреба, корегувати вибір дитини, знаходячи більш повну інформацію про переваги й про недоліки різних професій.
3 всього вище сказаного можна зробити висновок, що дозоване перебування дитини в Інтернеті є корисним, але ж вже згадувалося, що крім «світлої», корисної сторони цього надбання людства у Всесвітні павутині присутня і «темна» сторона, це небезпеки духовного, психологічного, матеріального плану.
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
Про що розкажуть малюнки дитини
Написав Вадим Миколайович   
Вівторок, 24 січня 2017, 12:44
Важливим для психічного здоров'я дитини є психологічний клімат родини. Він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту або ж дискомфорту.
Дуже важливо, щоб батьки могли вчасно реагувати на зміни психічного здоров'я дитини, наприклад, за допомогою її малюнків. Психологи вже давно свідчать про важливість дитячого малювання - не тільки як шляху психічного розвитку, а й як засобу діагностики психічного стану. Л.Виготський вважав, що дитяче малювання - це графічна мова, яка міститься десь посередині між жестами та усним мовленням, з одного боку, та письмовою мовою - з іншого.
У малюнку дитина відтворює навколишню дійсність, надає відображуваному особистісний зміст. Дитяче малювання - це особливий вид мови, яка дає змогу розповісти про предмет і зміст дитячого життя через призму мислення, почуттів, уяви.
Відомий дитячий психотерапевт Вайолет Оклендер пропонує давати дітям досить оригінальні завдання: "Намалюй, яким був би світ, якби він був таким, як тобі хочеться", "Намалюй, що ти відчував, коли посварився з братом", "Намалюй свій найщасливіший момент у житті" тощо.
Тож нехай дитина малює і фарбами, і олівцями, і фломастерами, і кольоровою крейдою. Не треба заважати, якщо вона захоче щось домалювати кульковою ручкою на акварелі чи розмалювати гуашшю знайдений надворі кругляк. Коли дитина починає малювати себе у важких життєвих ситуаціях або щодня малює свої страшні сни - це сигнал про її неблагополучний емоційний стан. Іноді малюнки можуть розповісти наскільки комфортно почувається маленька людина в довкіллі. На думку психологів і психотерапевтів, переносячи на папір свої страхи й переживання, дитина допомагає собі впоратися з непростими життєвими проблемами.
Так, діти, що почуваються невпевнено, створюють малюнки, схожі на схеми метро, системи водогонів із кранами чи географічні карти, - наче намагаючись упорядкувати мінливий і хиткий світ дорослих. Ті, які зазнали сильного переляку, повторюють страшні фрагменти в кожному наступному малюнку. Адже це - найприродніший для дитини спосіб розібратися, що її лякає. Найчастіше дражлива тема потроху сходить нанівець, і в дитини з'являються нові сюжети.
Дуже промовистими є зображення окремих фігурок. Приміром, якщо дитина постійно малює самотніх "героїв", то, можливо, їй бракує уваги й любові дорослих або спілкування з однолітками - дітям властиво мислити "сімейними" категоріями. Людинка з піднятими чи опущеними вниз стиснутими кулачками свідчить про песимістичний настрій або агресивність автора. Великі очі з промальованими зіницями або без зіниць, із заштрихованими склерами - символ страху або тривоги. Про невпевненість промовляють ноги, які не мають ступнів. За нормального стану мальовані герої і героїні мають стійкі опори - ступні або широкий поділ довгої сукні. Певна себе, урівноважена дитина зазвичай концентрує зображення в центрі аркуша, використовуючи жирні чіткі лінії.
Колір використовується як засіб характеристики персонажа та свого ставлення до нього. До того ж, зміст дитячого малюнка залежить від загальної розумової активності його автора. Адже дитина - соціальна істота, і її хвилюють усі вияви людського життя. Малюнки віддзеркалюють орієнтації сім'ї і всього соціального середовища, що впливає на дитину, а також її внутрішні позиції. У малюнках сім'ї, дитина,яка відчуває емоційне благополуччя, зображує, як правило, усіх членів сім'ї, об'єднаних спільною діяльністю, яскравими кольорами.
Позитивне ставлення висловлюється в чистих, яскравих фарбах - жовтій, червоній, блакитній, жовтогарячій, зеленій. Гарними, на думку дітей, є орнаменти, дивовижні явища природи, симпатичні тварини, позитивні вчинки оточуючих тощо. Прикре, непривабливе зображується темними кольорами (чорний, коричневий, фіолетовий).
Учені вже давно помітили, яке значення для характеристики дитини та її психічного стану має вибір того чи іншого кольору.
Білий - колір мрії, чистоти, світлих почуттів.
Сірий - нейтральність, потаємність; якщо сірий колір не подобається - це показник імпульсивності, легковажності.
Блакитний - прагнення до психічної рівноваги, вірність, вразливість, чистота почуттів.
Синій - колір неба, духовності, почуття впевненості, меланхолії; дитина, якій подобається цей колір, має частіше відпочивати, бо швидко втомлюється. Дитина, якій цей колір не подобається, - нерішуча, відлюдкувата.
Зелений - сталість у почуттях, небажання будь-яких змін, символ стабільності, упевненості, потреба самовизначення, схильність до лідерства, прямолінійність, безкомпромісність. Дитина, якій цей колір не подобається, почувається скривдженою, самотньою.
Жовтий - створює гарний настрій, це - спокій, інтелігентність, спілкування з оточуючими, прагнення до незалежності, надія. Якщо колір не подобається - депресія, відчуття невпевненості, небезпеки.
Жовтогарячий - інтуїція, мрійливість; якщо не подобається - лицемірство і підступність.
Рожевий - колір життя, усього живого; добро, любов, спокій, чисті почуття; не подобається - хвилювання, дратівливість.
Червоний - прагнення до успіху, активність, драматизація переживань, діяльність, сміливість, воля, лідерство, дратівливість. Якщо не подобається - комплекс меншовартості, страх перед сварками.
Фіолетовий - тривожність, дитина легко підпадає під вплив оточуючих, почуття страху, образи, стресова напруженість.
Коричневий - вразливість, хворобливість, цінування традицій сім'ї. Якщо не подобається - самолюбство, егоїзм, потайливість.
Чорний - символ зречення, похмуре сприймання життя, невпевненість у собі, схильність до стресу, депресій.
Отже, кольори малюнку можуть свідчити про емоційний стан дитини, ставлення до близьких, родини. Для того, щоб виявити, чи вистачає дитині родинного тепла, можна використати кольоровий тест Фрілінга. Дайте їй аркуш білого паперу і запропонуйте уявити, що з нею бажає подружитись якась чудернацька і добра тварина. Який вигляд вона матиме? Якого кольору буде? Нехай дитина намалює її кольоровими олівцями. Потім можна тлумачити малюнок за тестом Фрілінга, звертаючи увагу на певні особливості.
Перевагу не віддано жодному кольорові: ультрамарин, червоний, червоно-оранжевий або пурпурний. Дитині потрібне сильне і добре керівництво. Вона затишно почувається в батьківському домі й легко знаходить друзів. Якщо переважають ніжні й теплі тони, особливо - рожевий, пурпуровий, жовто-зелений або небесно-блакитний, - дитина почувається дещо самотньо, і добра тварина уявляється їй чимось на зразок бажаного подарунка. Такій дитині необхідно більше любові, і, крім цього, ви повинні подбати, щоб вона знайшла собі нових друзів.
Перевага коричневих тонів означає, що дитина потребує захисту. Утім, можливо, що просто вона натуралістично зобразила звичайний колір хутра тварини - про це можна сперечатися.
Багато контрастів: червоний, червоно-оранжевий у поєднанні з чорним, коричневим - дитина прагне до самостійності, виявляє упертість. Свого "приятеля" вона уявляє як істоту, що навіває страх.
Багато червоного і червоно-оранжевого - дитина хоче відстояти своє місце, зараз вона дещо пригнічена.
Перевага жовтих тонів - майже завжди означає, що дитина дуже нервова, не може зосередитися на чомусь конкретному. Можливо, вона обдарована, але цю обдарованість слід розвивати і поглиблювати.
Багато сірого - дитина боїться, що їй відмовлять.
Багато чорного-страх перед невідомим. Дитина потребує захисту і теплоти.
Багато білого - неусвідомлений вияв страху перед єднанням зі своїм життєвим світом (замість телевізора дитині потрібні казки, можливість щось майструвати).
Багато пурпурового - страх перед стороннім впливом.
Багато рожевого - страх бути самотнім.
Багато зеленого і трави - якісь психологічні бар'єри; часто виявляється як надмірна образливість. Стосунки з реальністю нерідко порушені (мрійник).
Якщо головний колір - ультрамарин, може йтися про певну іпохондричність (хворобливий стан, що характеризується надмірним занепокоєнням, страхом за своє здоров'я), а також про те, що дитина боїться власного дому.
Якщо переважають фіолетовий і пурпурний - то, за наявності природної життєвої сили, це свідчить про магічно-потойбічний страх (можливо, удома є старі хворі родичі).
Але не слід, глянувши на твір своєї дитини, відразу впадати у відчай або ставити діагноз - цілком можливо, що ви не врахували всіх нюансів і неправильно інтерпретували "піктограму". Повну картину психічного й емоційного стану може дати лише кваліфікований дитячий психолог.
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
Важливим для психічного здоров'я дитини є психологічний клімат родини. Він суттєво впливає на дитину, спричиняє стан комфорту або ж дискомфорту.
Дуже важливо, щоб батьки могли вчасно реагувати на зміни психічного здоров'я дитини, наприклад, за допомогою її малюнків. Психологи вже давно свідчать про важливість дитячого малювання - не тільки як шляху психічного розвитку, а й як засобу діагностики психічного стану. Л.Виготський вважав, що дитяче малювання - це графічна мова, яка міститься десь посередині між жестами та усним мовленням, з одного боку, та письмовою мовою - з іншого.
У малюнку дитина відтворює навколишню дійсність, надає відображуваному особистісний зміст. Дитяче малювання - це особливий вид мови, яка дає змогу розповісти про предмет і зміст дитячого життя через призму мислення, почуттів, уяви.
Відомий дитячий психотерапевт Вайолет Оклендер пропонує давати дітям досить оригінальні завдання: "Намалюй, яким був би світ, якби він був таким, як тобі хочеться", "Намалюй, що ти відчував, коли посварився з братом", "Намалюй свій найщасливіший момент у житті" тощо.
Тож нехай дитина малює і фарбами, і олівцями, і фломастерами, і кольоровою крейдою. Не треба заважати, якщо вона захоче щось домалювати кульковою ручкою на акварелі чи розмалювати гуашшю знайдений надворі кругляк. Коли дитина починає малювати себе у важких життєвих ситуаціях або щодня малює свої страшні сни - це сигнал про її неблагополучний емоційний стан. Іноді малюнки можуть розповісти наскільки комфортно почувається маленька людина в довкіллі. На думку психологів і психотерапевтів, переносячи на папір свої страхи й переживання, дитина допомагає собі впоратися з непростими життєвими проблемами.
Так, діти, що почуваються невпевнено, створюють малюнки, схожі на схеми метро, системи водогонів із кранами чи географічні карти, - наче намагаючись упорядкувати мінливий і хиткий світ дорослих. Ті, які зазнали сильного переляку, повторюють страшні фрагменти в кожному наступному малюнку. Адже це - найприродніший для дитини спосіб розібратися, що її лякає. Найчастіше дражлива тема потроху сходить нанівець, і в дитини з'являються нові сюжети.
Дуже промовистими є зображення окремих фігурок. Приміром, якщо дитина постійно малює самотніх "героїв", то, можливо, їй бракує уваги й любові дорослих або спілкування з однолітками - дітям властиво мислити "сімейними" категоріями. Людинка з піднятими чи опущеними вниз стиснутими кулачками свідчить про песимістичний настрій або агресивність автора. Великі очі з промальованими зіницями або без зіниць, із заштрихованими склерами - символ страху або тривоги. Про невпевненість промовляють ноги, які не мають ступнів. За нормального стану мальовані герої і героїні мають стійкі опори - ступні або широкий поділ довгої сукні. Певна себе, урівноважена дитина зазвичай концентрує зображення в центрі аркуша, використовуючи жирні чіткі лінії.
Колір використовується як засіб характеристики персонажа та свого ставлення до нього. До того ж, зміст дитячого малюнка залежить від загальної розумової активності його автора. Адже дитина - соціальна істота, і її хвилюють усі вияви людського життя. Малюнки віддзеркалюють орієнтації сім'ї і всього соціального середовища, що впливає на дитину, а також її внутрішні позиції. У малюнках сім'ї, дитина,яка відчуває емоційне благополуччя, зображує, як правило, усіх членів сім'ї, об'єднаних спільною діяльністю, яскравими кольорами.
Позитивне ставлення висловлюється в чистих, яскравих фарбах - жовтій, червоній, блакитній, жовтогарячій, зеленій. Гарними, на думку дітей, є орнаменти, дивовижні явища природи, симпатичні тварини, позитивні вчинки оточуючих тощо. Прикре, непривабливе зображується темними кольорами (чорний, коричневий, фіолетовий).
Учені вже давно помітили, яке значення для характеристики дитини та її психічного стану має вибір того чи іншого кольору.
Білий - колір мрії, чистоти, світлих почуттів.
Сірий - нейтральність, потаємність; якщо сірий колір не подобається - це показник імпульсивності, легковажності.
Блакитний - прагнення до психічної рівноваги, вірність, вразливість, чистота почуттів.
Синій - колір неба, духовності, почуття впевненості, меланхолії; дитина, якій подобається цей колір, має частіше відпочивати, бо швидко втомлюється. Дитина, якій цей колір не подобається, - нерішуча, відлюдкувата.
Зелений - сталість у почуттях, небажання будь-яких змін, символ стабільності, упевненості, потреба самовизначення, схильність до лідерства, прямолінійність, безкомпромісність. Дитина, якій цей колір не подобається, почувається скривдженою, самотньою.
Жовтий - створює гарний настрій, це - спокій, інтелігентність, спілкування з оточуючими, прагнення до незалежності, надія. Якщо колір не подобається - депресія, відчуття невпевненості, небезпеки.
Жовтогарячий - інтуїція, мрійливість; якщо не подобається - лицемірство і підступність.
Рожевий - колір життя, усього живого; добро, любов, спокій, чисті почуття; не подобається - хвилювання, дратівливість.
Червоний - прагнення до успіху, активність, драматизація переживань, діяльність, сміливість, воля, лідерство, дратівливість. Якщо не подобається - комплекс меншовартості, страх перед сварками.
Фіолетовий - тривожність, дитина легко підпадає під вплив оточуючих, почуття страху, образи, стресова напруженість.
Коричневий - вразливість, хворобливість, цінування традицій сім'ї. Якщо не подобається - самолюбство, егоїзм, потайливість.
Чорний - символ зречення, похмуре сприймання життя, невпевненість у собі, схильність до стресу, депресій.
Отже, кольори малюнку можуть свідчити про емоційний стан дитини, ставлення до близьких, родини. Для того, щоб виявити, чи вистачає дитині родинного тепла, можна використати кольоровий тест Фрілінга. Дайте їй аркуш білого паперу і запропонуйте уявити, що з нею бажає подружитись якась чудернацька і добра тварина. Який вигляд вона матиме? Якого кольору буде? Нехай дитина намалює її кольоровими олівцями. Потім можна тлумачити малюнок за тестом Фрілінга, звертаючи увагу на певні особливості.
Перевагу не віддано жодному кольорові: ультрамарин, червоний, червоно-оранжевий або пурпурний. Дитині потрібне сильне і добре керівництво. Вона затишно почувається в батьківському домі й легко знаходить друзів. Якщо переважають ніжні й теплі тони, особливо - рожевий, пурпуровий, жовто-зелений або небесно-блакитний, - дитина почувається дещо самотньо, і добра тварина уявляється їй чимось на зразок бажаного подарунка. Такій дитині необхідно більше любові, і, крім цього, ви повинні подбати, щоб вона знайшла собі нових друзів.
Перевага коричневих тонів означає, що дитина потребує захисту. Утім, можливо, що просто вона натуралістично зобразила звичайний колір хутра тварини - про це можна сперечатися.
Багато контрастів: червоний, червоно-оранжевий у поєднанні з чорним, коричневим - дитина прагне до самостійності, виявляє упертість. Свого "приятеля" вона уявляє як істоту, що навіває страх.
Багато червоного і червоно-оранжевого - дитина хоче відстояти своє місце, зараз вона дещо пригнічена.
Перевага жовтих тонів - майже завжди означає, що дитина дуже нервова, не може зосередитися на чомусь конкретному. Можливо, вона обдарована, але цю обдарованість слід розвивати і поглиблювати.
Багато сірого - дитина боїться, що їй відмовлять.
Багато чорного-страх перед невідомим. Дитина потребує захисту і теплоти.
Багато білого - неусвідомлений вияв страху перед єднанням зі своїм життєвим світом (замість телевізора дитині потрібні казки, можливість щось майструвати).
Багато пурпурового - страх перед стороннім впливом.
Багато рожевого - страх бути самотнім.
Багато зеленого і трави - якісь психологічні бар'єри; часто виявляється як надмірна образливість. Стосунки з реальністю нерідко порушені (мрійник).
Якщо головний колір - ультрамарин, може йтися про певну іпохондричність (хворобливий стан, що характеризується надмірним занепокоєнням, страхом за своє здоров'я), а також про те, що дитина боїться власного дому.
Якщо переважають фіолетовий і пурпурний - то, за наявності природної життєвої сили, це свідчить про магічно-потойбічний страх (можливо, удома є старі хворі родичі).
Але не слід, глянувши на твір своєї дитини, відразу впадати у відчай або ставити діагноз - цілком можливо, що ви не врахували всіх нюансів і неправильно інтерпретували "піктограму". Повну картину психічного й емоційного стану може дати лише кваліфікований дитячий психолог.
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
Беззаперечність, або слухняні діти
Написав Вадим Миколайович   
Понеділок, 12 грудня 2016, 08:53

Беззаперечність означає дію без заперечень. Чи завжди наші діти виконують усе без заперечень? На щастя, діти не завжди підкоряються нашим наказам чи проханням. “На щастя?!” – обуряться деякі батьки. Батьки часто скаржаться на те, що дитина надто неслухняна, примхлива, рухлива, агресивна тощо. І майже не буває батьків, яких непокоїть слухняність.
Однак, чи завжди слухняність — це добре?
Нечасто, але трапляються абсолютно слухняні діти, які завжди слухаються дорослих. І батькам, і вихователям такі малюки зазвичай подобаються – аякже, з ними ж нема жодних проблем! На перший погляд, дитину, що ніколи не виявляє злості, роздратування, гніву, можна назвати ідеальною. Такі діти виконують домашні обов’язки, чемні у спілкуванні, слухняні з батьками і вихователями.
Дорослі їх хвалять, ставлять за приклад і не підозрюють, що така поведінка дитини дає привід для тривоги. Зазвичай така дитина слухається не лише дорослих, а й старших дітей, і однолітків, та просто усіх, хто їй щось наказує чи просить. І незнайомців у тому числі! І це небезпечно! Невміння наполягати на своєму, поводитися незалежно – це МОРАЛЬНА СЛАБКІСТЬ. Аби отримати схвалення, діти відмовляються від власних бажань і виконують те, чого хоче від них оточення.
Зазвичай такі діти не вміють спілкуватися, їм незатишно у колективі, вони не вміють себе захистити, не мають друзів, часто бувають апатичними, не мають якихось інтересів, бо батьки придушили у них прагнення до пізнання світу. Адже ці діти живуть за наказами: що читати, що малювати, що любити, у що бавитися.
Щоб дитина вчилася захищати свою особистість, свої інтереси, вчилася протистояти чужому ворожому контролю, їй треба допомагати вирішувати проблеми, а не наказувати: “Роби так!”.
На жаль, немало батьків забувають про те, що від моменту свого народження дитина є створінням Божим, а не їхньою власністю чи іграшкою. І потім їхні “шовкові” діти, ставши самі батьками, так само виховують своїх дітей.
1) Якщо ваша дитина – ідеально слухняна, задумайтесь: чому вона боїться бувати “поганою”? Може, тому, що боїться втратити вашу любов? Батьки повинні показувати дитині, що ніколи не розлюблять її, за будь-яких ситуацій. Батьки завжди мають відділяти особистість від вчинку, оцінювати вчинок, а не особистість (“я тебе люблю, але ти вчинив погано, мені неприємно”, “я розумію, ти зараз гніваєшся, але це так негарно, коли ти кричиш”, “ти розбив чашку, це напевно тому, що поспішав”, тощо.
2) Дайте дитині свободу вибору. Поясніть дитині, що всі люди різні, і вона – не така, як усі, і це прекрасно! Якщо донька не хоче одягати цю сукенку – не треба її змушувати, бо “мама краще знає”. Слід зважати на бажання дитини, тоді вона буде впевнена у собі й самостійна, а не пасивна й байдужа. Запитуйте її думку. Дитині важливо знати, що ви ставитесь до неї, як до рівної, це підвищує її самооцінку.
3) Не порівнюйте малюка з іншими дітьми. Користі ніякої, а комплекси набути легко. “Усі діти як діти, бавляться разом, а мій сидить у траві і невідомо що роздивляється!” – обурюється якась мама на дитячому майданчику. Такі слова принижують, вбивають упевненість у своїх силах. Не можна й змушувати дитину бавитися з іншими, бо вона цього НЕ ХОЧЕ, адже є діти, які не люблять шумних ігор.
4) “Тихі” діти зазвичай надто критичні до себе. Старайтесь менше звертати увагу на недоліки, частіше підкреслюйте успіхи. Щира похвала додасть упевненості в собі, фальшива – підірве довіру до вас.
5) Не квапте дитину. Дайте їй час дослідити світ чи виконати самостійну дію у такому темпі, який для неї природній.
6) У спільній роботі чи іграх дайте дитині зробити “останній штрих” (натиснути кнопку на пралці, поставити верхівку в пірамідці тощо). Ніщо так не зміцнює віру в себе, як радість від успіхів.
Практичний психолог
Косенко Н.А.

 
Поради батькам щодо профілактики дитячих страхів
Написав Вадим Миколайович   
Середа, 09 листопада 2016, 12:12
Дорослі мають приділяти такій дитині особливу увагу. Слід пам’ятати правила:
1. Доручення для тривожної дитини мають відповідати віку. Складні завдання прирікають маленьку дитину на неуспіх, зниження самооцінки.
2. Підтримуйте її, говоріть про її впевненість у тому, що дитина зможе виконати завдання
3. Не порівнюйте успіхи дитини з успіхами інших дітей, дуже важливі оптимістичні прогнози на завтра.
4. Не припускайте ситуацій змагання, публічного виступу дитини.
5. Дуже ефективні вправи на реалізацію,психогімнастика.
6. Зменшити або усунути тривожність і страхи у дошкільників можна за допомогою:
Малювання;
Лялькового,настійного театру;
Ігрової терапії,музикотерапії;
Психологічних  ігор;
Фізичних вправетюдів;
Читання художньої літератури.
Завдання :
7.Намалюйте на аркуші паперу те,чого ви боїтесь,що вас тривожить.
Після виконання малюнка порвіть його на дрібні шматки і викиньте,позбавтеся своїх переживань.
8.Пригадайте казки та художні твори про сміливих героїв.
Відповіді : «Котигорошко», «Коза -  Дереза», «Котик і півник», «Ох», «Пригоди Буратіно», «Чиполіно» Дж. Радарі ,твори Маршака,Михалкова та ін.
9.Вправа «Закінч речення».
Я хочу…
Я вмію…
Я зможу…
10.Нямалюйте себе у майбутньому(бажано,щоб зображення було радісним,позитивним). Потім розкажіть про себе в майбутньому,яким будуть ваші досягнення,успіхи,про що ви мрієте.
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
Дорослі мають приділяти такій дитині особливу увагу. Слід пам’ятати правила:
1. Доручення для тривожної дитини мають відповідати віку. Складні завдання прирікають маленьку дитину на неуспіх, зниження самооцінки.
2. Підтримуйте її, говоріть про її впевненість у тому, що дитина зможе виконати завдання
3. Не порівнюйте успіхи дитини з успіхами інших дітей, дуже важливі оптимістичні прогнози на завтра.
4. Не припускайте ситуацій змагання, публічного виступу дитини.
5. Дуже ефективні вправи на реалізацію,психогімнастика.
6. Зменшити або усунути тривожність і страхи у дошкільників можна за допомогою:
Малювання;
Лялькового,настійного театру;
Ігрової терапії,музикотерапії;
Психологічних  ігор;
Фізичних вправетюдів;
Читання художньої літератури.
Завдання :
7.Намалюйте на аркуші паперу те,чого ви боїтесь,що вас тривожить.
Після виконання малюнка порвіть його на дрібні шматки і викиньте,позбавтеся своїх переживань.
8.Пригадайте казки та художні твори про сміливих героїв.
Відповіді : «Котигорошко», «Коза -  Дереза», «Котик і півник», «Ох», «Пригоди Буратіно», «Чиполіно» Дж. Радарі ,твори Маршака,Михалкова та ін.
9.Вправа «Закінч речення».
Я хочу…
Я вмію…
Я зможу…
10.Нямалюйте себе у майбутньому(бажано,щоб зображення було радісним,позитивним). Потім розкажіть про себе в майбутньому,яким будуть ваші досягнення,успіхи,про що ви мрієте.
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
Рекомендації батькам з виховання обдарованої дитини
Написав Вадим Миколайович   
Понеділок, 24 жовтня 2016, 11:58
1. Дитина це не експериментальний майданчик для психолого-методичних новацій та апробації, це не іграшка і не втіха, не "помічник" на старість.
2. Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей.
3. Допомагайте, але не заважайте їм самим робити свій вибір.
4. Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю.
5. Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору.
6. Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.
7. Виховуйте дитину в гармонії з природою.
8. Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямках творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.
9. Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу.
10. Радійте успіхам ваших дітей.
11. Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули.
12. Пам’ятайте, що любов – це і турбота про інших.
13. Пам’ятайте, що проблеми дитини – це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.
Рекомендації батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей.
1. Не стримуйте розкриття потенціальних можливостей психіки.
2. Уникайте однобокості у навчанні та вихованні.
3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухомості, емоційності.
4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, поваги до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої прихована, найменш спроможна досягти висот самовираження.
5. Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитись без вад.
6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й проявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
7. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, питання дитини. Відповідайте на всі запитання, навіть якщо вони, на ваш погляд, виходять за межі дозволеного.
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
1. Дитина це не експериментальний майданчик для психолого-методичних новацій та апробації, це не іграшка і не втіха, не «помічник» на старість.
2. Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції за рахунок дітей.
3. Допомагайте, але не заважайте їм самим робити свій вибір.
4. Виховуйте дитину як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю.
5. Спілкуйтесь частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору.
6. Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.
7. Виховуйте дитину в гармонії з природою.
8. Дайте можливість дитині спробувати себе в різних напрямках творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.
9. Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу.
10. Радійте успіхам ваших дітей.
11. Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули.
12. Пам'€™ятайте, що любов це і турбота про інших.
13. Пам'€™ятайте, що проблеми дитини це проблеми батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.
Рекомендації батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей.
1. Не стримуйте розкриття потенціальних можливостей психіки.
2. Уникайте однобокості у навчанні та вихованні.
3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухомості, емоційності.
4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, поваги до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої прихована, найменш спроможна досягти висот самовираження.
5. Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам'€™ятайте: якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитись без вад.
6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й проявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
7. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, питання дитини. Відповідайте на всі запитання, навіть якщо вони, на ваш погляд, виходять за межі дозволеного.
 
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
 
Як виконувати домашні завдання з учнями початкової школи
Написав Вадим Миколайович   
Вівторок, 04 жовтня 2016, 13:00
Як виконувати домашні завдання з учнями початкової школи
(пам’ятка  для батьків)
1. Виховуйте звичку готуватися систематично.
2. Починати виконувати завдання можна вже через 1,5-2 години після шкільних занять. Оптимальний час – з 15.00 до 17.00.
3. Привчайте дитину сідати до роботи без нагадувань.
4. Навчіть дитину користуватися годинником. Покажіть, як за годинником роботи перерви (10-15 хв.) для активного відпочинку і знову сідати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно від  того, можете ви їй приділити увагу  чи ні.
5. Навчіть дитину спочатку складати орієнтовний план майбутніх дій, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потім самостійно приступати до роботи.
6. Навчайте виділяти головне й другорядне, вміти зосередитися на головному.
7. Не забувайте нагадувати дитині Â повторити правила, які вивчили на уроках.
8. Виховуйте в дитини самоконтроль, самоаналіз та самооцінювання. Найпростіший спосіб – порівняння сьогоднішнього рівня виконання з учорашнім. Акцентуйте увагу навіть на незначних перемогах, щоб дитина помічала їх і намагалася домагатися більших результатів.
9. Не порівнюйте результати навчання своєї дитини  з результатами інших дітей, а тільки з її власними!
10. Не забувайте відзначати старанність дитини. Не створюйте «хронічний дефіцит похвал» через те, що дитина одержує нижчий бал замість очікуваного високого.
11. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевірте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал. У І семестрі краще  це робити щовечора, а в ІІ – контроль можна зменшити до двох-трьох разів на тиждень.
12. Перевірити – не означає «робити замість»: ніколи не підказуйте дитині готових рішень.
P.S.Пам’ятайте, що телевізор – ворог №1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитися.
Бажано дозволяти дивитися тільки дитячі передачі.
Практичний психолог
Косенко Н.А.
Як виконувати домашні завдання з учнями початкової школи
(пам’ятка  для батьків)
1. Виховуйте звичку готуватися систематично.
2. Починати виконувати завдання можна вже через 1,5-2 години після шкільних занять. Оптимальний час – з 15.00 до 17.00.
3. Привчайте дитину сідати до роботи без нагадувань.
4. Навчіть дитину користуватися годинником. Покажіть, як за годинником роботи перерви (10-15 хв.) для активного відпочинку і знову сідати до роботи. Усе це дитина має виконувати незалежно від  того, можете ви їй приділити увагу чи ні.
5. Навчіть дитину спочатку складати орієнтовний план майбутніх дій, радитися з вами та обговорювати, як виконати завдання, а потім самостійно приступати до роботи.
6. Навчайте виділяти головне й другорядне, вміти зосередитися на головному.
7. Не забувайте нагадувати дитині Â повторити правила, які вивчили на уроках.
8. Виховуйте в дитини самоконтроль, самоаналіз та самооцінювання. Найпростіший спосіб – порівняння сьогоднішнього рівня виконання з учорашнім. Акцентуйте увагу навіть на незначних перемогах, щоб дитина помічала їх і намагалася домагатися більших результатів.
9. Не порівнюйте результати навчання своєї дитини  з результатами інших дітей, а тільки з її власними!
10. Не забувайте відзначати старанність дитини. Не створюйте «хронічний дефіцит похвал» через те, що дитина одержує нижчий бал замість очікуваного високого.
11. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевірте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал. У І семестрі краще  це робити щовечора, а в ІІ – контроль можна зменшити до двох-трьох разів на тиждень.
12. Перевірити – не означає «робити замість»: ніколи не підказуйте дитині готових рішень.
P.S.Пам’ятайте, що телевізор – ворог №1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитися.
Бажано дозволяти дивитися тільки дитячі передачі.
Практичний психолог
Косенко Н.А.
 
 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 Наступна > Кінець >>

Сторінка 1 з 4