Рецензент – Костюкович Ф.Ф. «Школа без традицій – ніщо» Розвиток освіти в незалежній Українській державі, яка виникла в 1991 році, проходить в досить складних і суперечливих умовах, які неоднозначно сприймаються різними соціальними групами українського суспільства. Але пріоритетність розвитку освіти для майбутнього України нині не заперечує жодна політична сила. Феодосій Феодосійович Костюкович, Вступ Людське суспільство одним із найвищих надбань в своєму розвитку вважає створення культури. А невід’ємним елементом культури є освіта. Наші давні предки глибоко шанували вчену людину і приділяли увагу розвитку освіти. Як відомо, першу школу в Київській Русі було створено більш як тисячу років тому ще за князя Володимира Великого. Згодом велику славу здобули українські братські школи 16-18 століття, в яких вчилось багато знаменитих політичних і культурних діячів України. В козацькі часи більшість українців були грамотними людьми, що дуже вражало іноземців, які відвідували Україну. На жаль, після ліквідації Української гетьманської держави в кінці 18 століття почався занепад української освіти. Через сто років більшість населення України було вже неграмотним. Проте розвиток виробництва вимагав певної освіченості працівників, тому в 60-80-х роках 19 століття створюються початкові школи, в т.ч. і на Шполянщині. Зокрема, в 1877р. в Шполі створюється т.з. «абазинка», будівля якої була споруджена на кошти місцевого поміщика Олександра Абази. В 1909р. в Шполі створюється вища початкова 4-класна школа, яку в свій час закінчив Михайло Коломійченко, що згодом став знаменитим хірургом України. Почавши функціонувати як початкова школа в складі Шполянської районної трудової семирічної школи, вона в кінці 20-х років ХХ століття виокремлюється в Шполянську семирічну школу №1, а з 1936р. стає першою на весь район середньою десятирічною школою. Саме в 30-і роки ХХ ст. школа здобула авторитет найпрестижнішої школи на Шполянщині завдяки глибоким знанням, які отримували тут учні. В цьому, передусім, заслуга педагогічних кадрів. Школа унікальна ще й тим, що за більш як за 85-річну свою історію в ній змінилось лише чотири директори, які очолювали її більш як п’ять років: П.Туровський, І.Бджола, І.Осипенко, Ф.Костюкович. Стабільність в керівництві теж є однією з причин значних успіхів школи. Школа по праву пишається героїчним вчинком свого учня Анатолія Таранця, який загинув у 1956 році, рятуючи від пожежі державне майно. На фасаді школи нині розміщений горельєф на його честь. За роки незалежності колектив школи працює над впровадженням в життя ідей шкільної реформи, традиційно продовжуючи курс на забезпечення учнів глибокими і міцними знаннями з основ наук, формуючи особистість патріотів і свідомих громадян України. Учні школи мають найвищі досягнення по багатьох показниках навчальної діяльності, зокрема за результатами виступів на районних і обласних предметних олімпіадах. В цьому сучасна школа продовжує славні традиції навчального закладу, які він здобув в ХХ столітті. Саме про досягнення учнів і педагогічних працівників школи, про їх проблеми і надії на краще в минулому і сучасному розповість дане видання.
|