Вступ

Людське суспільство одним із найвищих надбань в своєму розвитку вважає створення культури. А невід’ємним елементом культури є освіта. Наші давні предки глибоко шанували вчену людину і приділяли увагу розвитку освіти. Як відомо, першу школу в Київській Русі було створено більш як тисячу років тому ще за князя Володимира Великого.

Згодом велику славу здобули українські братські школи 16-18 століття, в яких вчилось багато знаменитих політичних і культурних діячів України. В козацькі часи більшість українців були грамотними людьми, що дуже вражало іноземців, які відвідували Україну.

На жаль, після ліквідації Української гетьманської держави в кінці 18 століття почався занепад української освіти. Через сто років більшість населення України було вже неграмотним.

Проте розвиток виробництва вимагав певної освіченості працівників, тому в 60-80-х роках 19 століття створюються початкові школи, в т.ч. і на Шполянщині. Зокрема, в 1877р. в Шполі створюється т.з. «абазинка», будівля якої була споруджена на кошти місцевого поміщика Олександра Абази. В 1909р. в Шполі створюється вища початкова 4-класна школа, яку в свій час закінчив Михайло Коломійченко, що згодом став знаменитим хірургом України.
Буремні 1917-1920 роки призупинили поступальний розвиток освіти і змінили стратегію її руху. З встановленням комуністичної влади було взято курс на ліквідацію неписьменності населення і запровадження обов’язкової освіти серед дітей. Саме тоді, в 1923 році і розпочалася історія Шполянської школи №1.

Почавши функціонувати як початкова школа в складі Шполянської районної трудової семирічної школи, вона в кінці 20-х років ХХ століття виокремлюється в Шполянську семирічну школу №1, а з 1936р. стає першою на весь район середньою десятирічною школою. Саме в 30-і роки ХХ ст. школа здобула авторитет найпрестижнішої школи на Шполянщині завдяки глибоким знанням, які отримували тут учні. В цьому, передусім, заслуга педагогічних кадрів. Школа унікальна ще й тим, що за більш як за 85-річну свою історію в ній змінилось лише чотири директори, які очолювали її більш як п’ять років: П.Туровський, І.Бджола, І.Осипенко, Ф.Костюкович. Стабільність в керівництві теж є однією з причин значних успіхів школи.

Школа по праву пишається героїчним вчинком свого учня Анатолія Таранця, який загинув у 1956 році, рятуючи від пожежі державне майно. На фасаді школи нині розміщений горельєф на його честь.

За роки незалежності колектив школи працює над впровадженням в життя ідей шкільної реформи, традиційно продовжуючи курс на забезпечення учнів глибокими і міцними знаннями з основ наук, формуючи особистість патріотів і свідомих громадян України. Учні школи мають найвищі досягнення по багатьох показниках навчальної діяльності, зокрема за результатами виступів на районних і обласних предметних олімпіадах. В цьому сучасна школа продовжує славні традиції навчального закладу, які він здобув в ХХ столітті.

Саме про досягнення учнів і педагогічних працівників школи, про їх проблеми і надії на краще в минулому і сучасному розповість дане видання.